Він обожнював літати та віддав життя за Україну: на фронті загинув полковник "Камікадзе"

Костянтин Оборін з позивним "Камікадзе" організовував оборону Одеси та навіть створив льотну ескадрилью.

На фронті загинув полковник Віктор Оборін з позивним "Камікадзе". Він загинув на Дніпропетровщині внаслідок ракетного удару. Віктор був люблячим багатодітним батьком та дідусем. Про це розповіли Главреду дочка Поліна Оборіна та дружина Крістіна Оборіна.

Костянтин Оборін обрав позивний на честь дідуся

Військова справа – це справжня традиція у родині Оборіних. Дідусь Костянтина (теж Костянтин Оборін) воював під час Другої світової війни. Він був пілотом і героїчно загинув, направивши свій літак у бік літака ворога. Прямо у повітрі він знищив ворога, але втративши власне життя, як камікадзе. Саме тому він обрав такий позивний.

"На честь дідуся встановлений десь пам'ятник. Він щороку приносив до нього квіти, збиралися військові та інші. Він героїчно загинув. Його тата звали Віктор Костянтинович. Він теж був військовим зв'язківцем", - розповідає Крістіна.

Костянтин Оборін сам вирішив пов’язати своє життя з військовою справою. Він пішов навчатися у військове училище. У 23 роки його відправили у Афганістан, де він два роки прослужив у найгарячішій точці. Там він отримав серйозне поранення, через яке отримав інвалідність.

Після повернення додому в Україні сталася катастрофа на Чорнобильській АЕС. Він був у групі перших військових, яких направили ліквідовувати наслідки катастрофи. Згодом він пішов воювати у Придністров’я після початку конфлікту там.

Війна в Україні

Віктор Оборін вже був на військовій пенсії, коли почалась війна на Донбасі. Він відчував, що повинен повернутися на фронт та захищати свою землю. Тоді ж він героїчно врятував полонених українських військових з міста Донецьк та його околиць.

"Він був справжнім чоловіком. Він був абсолютно безстрашним. Він поїхав на Донбас, піднімав там всі зв'язки. Він виводив звідти полонених і у прямому сенсі під обстрілами їхав. Кулі летіли повз колеса, але він їхав. Він повернув додому 29 полонених", - розповідає його дружина.

Він повернувся в Одесу, де продовжив свою улюблену справу – парашутний спорт. Костянтин був президентом аероклубу Одеси. Він здійснив майже 5000 стрибків з парашутом та встановив шість національних рекордів з парашутного спорту. Однак тоді він отримав дуже серйозну травму – розрив колінних зв’язків. Йому робили операцію, вставили протез, а далі була складна реабілітація.

"Поки він одужував, він був лежачий, не міг нічого робити", - згадує дружина.

Та коли розпочалося повномасштабне вторгнення, "Камікадзе" знову пішов захищати країну. Однак зробити це було не так легко, адже йому було 59 років і його відмовлялись брати до лав ЗСУ.

"Почалося повномасштабне вторгнення і він о 4:00 мене розбудив і сказав, що почалася війна. Вдома в нього було все спорядження, воєнна амуніція, автомат Калашникова. Він зібрався за 20 хвилин і поїхав захищати Одесу і зробив дуже багато. У перші три дні була критична ситуація. Росіяни хотіли потрапити до Херсону, наступного дня до Миколаєва, а далі до Одеси. Ніхто не був підготовлений, він сам створював захисні споруди, на пляжах викладав "Обережно міни". Він зробив все, щоб не допустити окупантів до Одеси", - розповідає Крістіна.

Лише після цього командування погодилось взяти його до лав ЗСУ. Він сам створив бригаду, яка займалася розвіддронами та очолив розвідку по південному напрямку. Згодом він відправився до Миколаєва та Херсону. Він був одним з перших, хто зайшов в український Херсон після визволення міста.

Костянтин був справжнім педантом. Він не довіряв свої справ іншим і намагався робити все досконало. Його всі вмовляли піти на пенсію, але "Камікадзе" робив усе, щоб продовжити служити Україні.

"Він постійно намагався продовжити термін перебування на службі. Він інвалід, він кульгав, у нього був протез і це крім того, що він пенсіонер. Він їздив у Київ і ледь не кулаком по столу бахкав, що йому продовжили службу ще бодай на рік", додає Крістіна.

Костянтин Оборін навіть створив льотну ескадрилью і став її командиром. Він був також талановитим інженером, постійно доробляв та удосконавлював літаки.

Поліна Оборіна – дочка "Камікадзе" - також стала на захист Одеси на початку повномасштабного вторгнення. Тоді вона тримала все в секреті і не розповіла батьку.

"Я не могла сидіти вдома в перші дні війни, я вирішила, що піду в тероборону, тим паче я добре стріляю, дякуючи татові, і розуміла, що можу пригодитися в обороні Одеси. Коли тато дізнався, він приїхав до нас на позицію. Він мене так сварив, бо я йому не сказала", - зізнається вона.

"Камікадзе" розвіяв прах загиблого воїна

У 2022 році під Києвом загинув учень та друг Костантина Оборіна. У нього залишилися дитина та дружина. Владислав Бувалкін мав одне бажання – щоб його прах розвіяли над рідною Одесою. "Камікадзе" не міг вчинити інакша. Він виконав останню волю свого учня, піднявся у небо та розвіяв прах.

"Бувалкін був парашутистом. Вони дуже дружили, батько його навчав парашутному спорту. Коли Бувалкін загинув під Києвом, для батька це була велика втрата. У нього було останнє бажання – розвіяти прах над Одесою. Тато сам злетів і розвіяв його прах. Він також був ініціатором, щоб в Одесі перейменували вулицю на його честь", - розповідає Поліна Оборіна.

Вірші "Камікадзе"

Костянтин Оборін був не лише чудовою людиною, другом, батьком, а й талановитим поетом. Він писав вірші. Та, на жаль, деякі рядки виявились пророчими.

"Він писав вірші. Після 2022 року він дуже мало писав, бо було ніколи. Залишилось пару десятків віршів. Спершу він писав російською мовою, потім після початку війни він почав писати українською", - розповідає Поліна.

Загибель Костянтина "Камікадзе" Оборіна

Останні кілька місяців свого життя Костянтин Оборін облаштовував ескадрилью на Дніпропетровщині. Дружина вмовляла його піти на пенсію і він навіть погодився, що піде на заслужений відпочинок у вересні 2025 року, тоді йому було б вже 63 роки.

За часи його служби в нього було 14 "Днів народження", коли він був на волосок від смерті.

"Ми аж повірили у те, що він безсмертний. Мені здається, що він і сам у це повірив. Він робив такі неможливі речі. Ми звісно завжди переживали за нього, але знали, що все буде добре", - зізнається дочка.

Дружина Костянтина пригадує, що відчувала, наче має щось статися. 18 липня у бік Одеси летіла російська ракета, але раптово вона змінила курс на Дніпропетровщину.

"Я наче щось відчула. О 19:54 18 липня я йому зателефонувала і сказала, що до нього летить ракета, попросила його йти в укриття. Він мені відшуткувався і сказав, що все добре. Це були останні секунди, коли я його чула. Через три хвилини ця ракета прилетіла. Як тільки він поклав трубку, він одразу загинув", - розповідає Крістіна.

Осколок ворожої ракети влучив Костянтину Оборіну прямо в артерію, він загинув моментально.

Він відчував, що загине

Дочка та дружина Костянтина розповідають, що він ніколи не обертався, коли їхав з дому на службу – це такий забобон. "Камікадзе" завжди був веселий, жартував та підбадьорював рідних. Однак того дня все було зовсім інакше. Чоловік пообіцяв дружині, що він повернеться через 10 днів. Він не дожив до ротації всього 4 дні, а його тіло привезли в Одесу рівно в той день, коли він мав приїхати.

"У нього була чуйка. Кожного разу, коли він приїжджав до Одеси і повертався на службу, він ніколи не обертався і був завжди веселий. Коли я все згадую, я розумію, він знав, що загине. Останнього разу він їхав дуже сумний і не міг надивитися на мене. Коли він вийшов з дому, він дійшов до середини і повернувся до мене і каже з серйозним обличчям: "Через 10 днів приїду. Йди до мене, я тебе ще раз обійму". Таке було вперше за 3 роки. Крім того, він мені за два дні до смерті дзвонив, питав що я роблю, я тоді займалася хатніми справами, а він там дивно відповів: "Нащо ти це робиш, мене ж нема вдома", - пригадує Крістіна.

Дивним їй здалось і те, що в останні години свого життя Костянтин наче не міг наговоритися. Тоді він був на службі, а його дружина на роботі. Рідні чоловіка ніколи не відволікали його дзвінками та повідомленнями, бо знали, що він дуже зайнятий. У день загибелі він постійно телефонував коханій, надсилав повідомлення всім дітям.

"За три години до смерті він нам всім прислав картинку з написом "Я хочу подарувати вам гарного настрою". Цього дня він був сконцентрований на родині, хоча він так ніколи не робив. Він писав та дзвонив усім. Він наче не міг з нами наговоритися, обмінятися враженнями, він в цей день робив те, що ніколи не робив. Зі мною він взагалі був весь день на зв'язку, він писав мені кожні 5 хвилин", - пригажує Крістіна.

Після своєї загибелі він снився своїй донечці. Вона бачила у снах, що він щасливий, адже займається своєю улюбленою справою – літає.

Петиція

За життя Костянтин Оборін був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та почесною відзнакою Одеського міського голови – Орденом імені Григорія Маразлі ІІІ ступеня.

Поліна та Крістіна Оборіни просять підписати петицію про присвоєння Костянтину Оборіну посмертного звання Героя України за його гідність, вірність присязі до останнього подиху, бойові заслуги та самопожертву.

Воїни, які віддали життя за Україну - що відомо

Нагадаємо, у червні загинув український актор і воїн ЗСУ Юрій Феліпенко. Прощання з ним відбулося 19 червня.

У ніч на 29 червня під час масованої повітряної атаки Росії загинув льотчик F-16 Максим Устименко. Перед загибеллю пілот знищив сім цілей.

Як повідомляв Главред, 1 липня російські війська завдали ракетного удару по Гуляйполю на Запоріжжі. У результаті атаки загинули командир 110-ї окремої механізованої бригади Сергій Захаревич і його заступник Дмитро Романюк.

Читайте також: