Кобзарі та лірники мали таємну мову. Деякі слова з неї зараз відомі, як "блатні"

Українська мова — багата та самобутня. Всередині неї існувала ще одна — давня таємна мова українських незрячих народних виконавців.

Про неї розповів Сергій Купрієнко на своїй Facebook-сторінці. На зламі XIX-XX ст. українські фольклористи записали дуже незвичну мову українських незрячих народних виконавців — лебіїв (кобзарів, бандуристів, лірників). "Лебіями" та "любками" називали також жебраків та старців. Мову, що отримала назву "лебійська" вони використовували її у спілкуванні поміж собою та з поводирями.

Звідки та коли виникла лебійська мова, невідомо — ніхто не пам'ятав, коли та як вона з'явилася. Її слова були створені лірниками на основі української, новогрецької, циганської, румунської, мадярської, тюркської, старогебрейської, єврейської, московської, старо-слов'янської, шведської та інших мов.

Ця таємна мова була поширена на величезній території — від Галичини та Західного Поділля, аж до Могилева та Брянська. Вона відрізнялася залежно від регіону. Лебійська формувалась і функціонувала за законами тогочасної розмовної української мови. Окрім запозичень багато слів в ній утворювалися на підставі асоціацій: віз — "котень" , бити — "кулати" , "копсати", "боксати".

Перші згадки про таємну мову кобзарів

Одна з перших літературних згадок про цю мову з'являється у статті"Дѣдовська (жебрацька) мова". Її було розміщено у львівському часописі "Зоря" за липень 1886 року. Автор припустив, що біглі кріпаки, ховаючись від переслідувань, "вдавали з себе жебраків, а для того, щоб приховати зміст своїх розмов, у яких висловлювалися їхні плани, спрямовані проти панів, вигадали особливу мову… ".

"Лебійська мова" відійшла у небуття разом з кобзарями

Таємна мова існувала щонайменше до 1930-х років, коли поступово практика кобзарства й лірництва була насильно ліквідована. Радянська влада бачила в них загрозу та "пропаганду" "часів гетьманів й козацької романтики".

Деякі слова лебійської мови відомі багатьом як блатні

• лох — "мужик" ;
• гальомий, галімий — мав значення "великий";
• хаза — "хата" ;
• кльовий — "хороший", "гарний".

Деякі інші слова лебійської мови

• Авлида — корова
• Ахвес — Бог
• Варначка, варнага — курка
• Вислаки, веслюка — яблука
• Галасть, галусть- сіль
• Гальмоальмо — молоко
• Гарда, гардиман, гертиха — горілка.
• Гомерляс, омелясни- цукор
• Декан, дикона — десять
• Дулясити — палити, горіти
• Закаплунити — закрити
• Карабка, карабелька — ложка
• Керити, кирити — пити
• Кирха — свиня
• Похазник — господар
• Псалка — риба
• Стичити — стояти
• Хаз, хвирт — двір
• Хирани, херане — люди
• Ховби, хобни — гроші
• Шмурний — дурний