Чому Словаччина стала п’ятою колоною Росії в Європі

21 серпня, річниця вторгнення Росії до Чехословаччини у 1968 році, є доброю нагодою замислитися над ставленням деяких словаків до колишніх окупантів.

Про те, чому нація, свобода якої була розтоптана під тисячами російських танків і яка жила під російською окупацією 21 рік, стала п’ятою колоною Росії в Європі, читайте в колонці експерта Словацької асоціації зовнішньої політики Юрая Месіка Пропаганда на сторіччя: як словаків зробили проросійськими.

Далі – стислий її виклад.

Автор колонки наголошує, що у 1968 році до Чехословаччини вторглися та потім окупували саме росіяни, а не вигадані "совєти": мова окупації була російська; наказ на вторгнення надійшов із Москви, а не з Алма-Ати чи Мінська.

Та і написи на стінах чеських та словацьких міст не кричали "Совєти, геть!", а вимагали виходу саме росіян та "Івана".

"Вони називали вбивць людей, розстріляних на вулицях наших міст, росіянами, а не українцями, казахами, грузинами чи представниками інших націй, ув’язнених у Російській імперії, перейменованій у XX столітті на Радянський Союз", – нагадує експерт Словацької асоціації зовнішньої політики.

За його словами, сьогодні більше половини населення країни – а це люди молодші 40 років – нічого не пам'ятають про окупацію.

"Вони знають лише те, що розповіли їм батьки про життя під росіянами, або те, що вони побачили у фільмах", – пише автор колонки.

При цьому розповіді молодим словакам про життя під росіянами можуть не відповідати реальності, попереджає Месік.

А все через те, що ці предки, які розповідають про життя під росіянами, могли бути комуністичними функціонерами тощо, які отримували вигоду від окупації.

Але чому саме словаки (на додачу до угорців) стали п’ятою колоною Росії в Європі, якщо колаборанти-комуністи та члени таємної поліції, які отримували вигоду від правління Москви, були і серед інших народів Європи.

Юрай Місік вважає, що серед причин – провал словацької освітньої системи і дерусифікації вулиць.

Крім того, експерт вважає, що деякі корені проросійськості словаків сягають аж XIX століття.

"Кожен словацький учень може на пам’ять процитувати рядки про "поворот до того старого дуба, що протистоїть злим часам" з панслов’янської поеми Яна Коллара "Дочка Слави", опублікованої у 1824 році.

У цій поемі "старий дуб" – це царська Росія", – звертає увагу представник Словацької асоціації зовнішньої політики.

За його словами, бажання Коллара звернутися до Росії пізніше було продовжено батьком нації Людовитом Штуром, який написав "Слов'янство і світ майбутнього" і в якому він висловлює свою палку любов до Росії.

Причому, ані Штур, ані Коллар ніколи не були в Росії.

Автор колонки припускає, що книжка "Слов'янство і світ майбутнього" взагалі може бути підробкою російської таємної поліції.

Невже випускник німецького університету та євангеліст Штур міг побачити майбутнє словаків і "красиву Словаччину майбутнього" в кріпацтві, переході в православ’я та використанні російської як літературної мови словаків?.

"Тож цілком можливо, що всі сліди "Слов'янства" ведуть до Росії.

І можна лише дивуватися тому, як пропаганда позаминулого сторіччя досі отруює мізки словакам", – резюмує експерт Словацької асоціації зовнішньої політики.

Докладніше – в колонці Юрая Месіка Пропаганда на сторіччя: як словаків зробили проросійськими.