З білими очима і яскраво-помаранчевою шкірою: біля берегів Коста-Ріки помічено абсолютно особливу акулу

Океан покриває більшу частину планети і є домівкою для неймовірної кількості видів. Деякі з них можуть мати по-справжньому страхітливий вигляд: від лобстерів Барбі до диско-черв'яків та іншого. Однак у світі акул, вид, як правило, покладається на гострі зуби й швидкість, щоб справити враження, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Абсолютно особлива акула в Карибському морі

І все ж один вид акул вибрав зовсім інший підхід, ніж потайлива сіра акула — вперше в історії в Карибському морі було зареєстровано яскраво-помаранчеву акулу-няньку.

Акулу-няньку (Ginglymostoma cirratum) помітили у водах Коста-Рики під час спортивної риболовлі недалеко від національного парку Тортугеро минулого року. Відомо, що акула була спіймана на глибині 37 метрів, мала довжину близько 2 метрів і жовто-помаранчеву шкіру. Це вказує на стан, відомий як ксантохромізм, і є першим задокументованим випадком ксантохромізму у цього виду і першим виявленням виду в Карибському морі.

Крім того, в акули були абсолютно білі очі "без видимих райдужних оболонок" замість типових чорних, що, на думку дослідників, вказує на рідкісний випадок альбіносного ксантохромізму, а не просто на ксантохромізм. Зазначимо, що досі серед хрящових риб Карибського моря або тихоокеанського узбережжя Коста-Рики не було зареєстровано жодного повного або часткового випадку.

Чому акула-нянька має такий дивний вигляд?

Вважається, що ксантохромізм виникає через генетику — це порушення пігментації, що спричиняє надлишок жовто-помаранчевих тонів на шкірі, волоссі або хутрі тварин, схоже на меланізм або лейцизм. Воно трапляється у найрізноманітніших видів. Однак вважається, що цей стан може знижувати виживаність, оскільки робить тварин більш помітними для хижаків.

Акули-няньки вважаються хижаками середнього рівня, що харчуються дрібною рибою, молюсками та ракоподібними. Учені зазначають, що розмір спійманої акули дає змогу припустити, що помаранчева особина досягла розмірів дорослої особини. Цікаво, що незвичайна пігментація схоже не вплинула на виживання особини.

Хоча відомо, що цей стан має генетичну основу, автори визнають, що у формуванні помаранчевого відтінку можуть брати участь й інші чинники. Серед цих факторів, як вважають учені:

• інбридинг;
• стресові фактори навколишнього середовища;
• підвищена температура;
• гормональний дисбаланс.

Вчені також сподіваються, що подальші дослідження природної генетичної мінливості акул-няньок, а також умов навколишнього середовища північної частини Карибського басейну можуть пролити світло на ці питання.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вчені вперше зняли, як харчуються акули-няньки.

Раніше Фокус писав про те, що щось несподіване допомагає акулам боротися з хворобами: вчені щойно виявили його.