Коли починається новий церковний рік: чому це осінь, як називається цей період

Початок нового церковного року називають індиктом. Уперше він з’явився за часів римського імператора Діоклетіана (III–IV ст.). Тоді це був перепис населення та майна, який повторювався раз на 15 років, щоб правильно нараховувати податки. Власне слово “індикт” означало наказ чи вказівку, скільки потрібно зібрати податків у певному році. Згодом цим словом почали називати сам 15-річний цикл і його перший день.

Спершу рік починався 23 вересня — у день народження Октавіана Августа. Але від часів імператора Константина початок перенесли на 1 вересня. Пізніше, 325 року, Перший Вселенський Собор у Нікеї постановив вважати саме 1 вересня стартом церковного року.

Вибір цієї дати перегукується і з юдейською традицією: у цей час святкували Суккот — свято на згадку про мандрівку Ізраїлю пустелею після виходу з Єгипту. Тож новий церковний рік органічно поєднав у собі і римські, і біблійні традиції.

Після Хрещення Русі XI століття в нашій Церкві з’явився урочистий молебень на початок нового церковного року. У візантійській традиції цей день вважають малим святом, хоча окремої літургії для нього немає.

Сенс церковного року

Літургійний календар побудований так, щоб у його центрі завжди був Ісус Христос — від Різдва й Воплочення до Пасхи, Вознесіння та П’ятидесятниці. Кожне свято — це не просто спогад про минулі події, а живе їхнє відтворення в душі вірянина. Христос не належить лише минулому — Він діє в нашому житті сьогодні й завжди.

Тому церковний рік — це не тільки рахунок днів, а шлях духовного єднання з Христом, який знову й знову нагадує нам про Божу любов і спасіння.

Землетрус в Афганістані / © Reuters Війна / © Associated Press Ворог щодня атакує мирних українців / © Getty Images Як спланувати час навчання й відпочинку школяра / © www.freepik.com/free-photo