Росія розпалює нове багаття. Воно може стати для нашої планети новим джерелом проблем

Поки наші полярники на антарктичній станції Вернадський мирно вивчають пінгвінів, неподалік, з протилежного від них східного боку Антарктичного півострова в морі Венделла, їх російські колеги здійснили без перебільшення науковий подвиг. Вивчаючи морську фауну і флору, вони випадково виявили під дном океану родовище нафти, яке за розміром вдвічі перевищує всі нафтові запаси Саудівської Аравії. — Напевно, надто балакучий пінгвін їм нашептав.

511 (п’ятсот одинадцять) мільярдів барелів нафти. Це десь 35 трильйонів доларів за сьогоднішньою ціною.

Цілком випадково виявили, тому що будь-які геологічні дослідження Антарктиди та її шельфу (не кажучи вже про комерційну розробку корисних копалин) суворо забороняє Антарктичний договір 1959 року. Зрештою, не могли ж росіяни порушити міжнародне право, та в це не повірить ніхто!

Те, що в іншому місці та в інший час могло б стати найбільшим благом, тут, напевно, стане для нашої планети ще одним джерелом проблем. По-перше, і без родовища нафти Море Венделла було предметом територіальної суперечки. Велика Британія вважає його частиною своєї заморської території – Південної Георгії та Південних Сандвічевих островів. Що не визнається урядами Чилі та Аргентини, адже Антарктичний півострів і морське дно, що прилягає до нього, в геологічному відношенні є продовженням Південної Америки. Що стосується більшості інших країн світу, включаючи США та Росію, вони взагалі відмовляються визнавати чиїсь територіальні права на Антарктиду та її шельф.

А крім того, згаданий вище Антарктичний договір, як і надто багато ще в міжнародному праві, є скоріше договором про наміри, оскільки в ньому геть-чисто відсутній механізм його реалізації. – Не те щоб його складали дурні, але, якби автори включили такий механізм до проєкту закону, великі гравці (і їхні клієнти) його навряд чи підписали б… Тому, якщо хтось, як наприклад росіяни, порушить Антарктичний договір, їх покарання — особиста справа тих країн, які виступають проти. Не факт навіть, що їх навіть ООН пожурить.

Поки однією рукою Росія намагається продати Трампу угоду щодо розділу ресурсів Північного Льодовитого океану, іншою вже на південному полюсі вона розпалює нове багаття. І в битву за ресурси тут можуть включитися не тільки Велика Британія, Аргентина і Чилі, а й, за підтримки Росії, Китай, який побудував за останні роки в Антарктиді вже 5 станцій. Не кажучи вже, не дай Боже, битва за антарктичну нафту відверне від Гренландії увагу Трампа. Ось тоді напевно спалахне. І почнуть ділити вже не шматочок шельфу, а всю Антарктиду.

Джерело: пост Плахоніна у Facebook