Останній свідок легендарного Євбазу: де в Києві ця вулиця і як вона називається

Серед багатьох київських вулиць Дмитрівська має особливе місце – тут кожен будинок розповідає власну історію. Протяжністю близько 1,8 км, вона розташована у Шевченківському районі та не просто сполучає Галицьку та Лук'янівську площі — вона з'єднує минуле з сучасністю, зберігаючи пам'ять про купецький Київ XIX століття, радянську епоху та незалежну Україну.

Прогулянка Дмитрівською — це подорож крізь час, де поруч із сучасними будівлями стоять архітектурні свідки епохи історизму, а кожен квартал має свою неповторну атмосферу та історію. "Телеграф" розповість про неї детальніше.

Історія та походження назви

Вулицю проклали у період між 1838 та 1849 роками, і, за однією з версій, її назва походить від прізвища київського купця Дмитрієва, що жив у районі. З 1939 до 1993 року вулиця мала назву на честь радянського державного і партійного діяча В'ячеслава Менжинського – була відома як вулиця Менжинського. Зі здобуттям Україною незалежності історичну назву Дмитрівська було відновлено у 1993 році.

Вулиця Дмитрівська виконувала важливу роль у транспортній системі міста з початку XX століття, коли тут проклали трамвайну лінію. Вона і дотепер сполучає різні частини міста.

Архітектурна спадщина

Забудова вулиці почалася у другій половині XIX століття, переважно одно- та двоповерховими "зразковими" будинками у стилях історизму, еклектики та ренесансу. Більшість старих будівель було знесено у 1980-х роках, проте збереглися пам'ятки, як-от будинки 19-А і 19-Б (архітектор Андрій-Фердінанд Краусс), колишня ковбасна фабрика Карла Бульйона, будинки № 35-А, 52 та 102 — прибутковий будинок родини Чуднових, зведений у 1910 році.

Особливо цінною є дерев'яна крамарня 23-А, що датована 1830-ми роками. Вона неодноразово потерпала від пожеж і зараз на її місці планується будівництво житлового клубного будинку.

Культурна та соціальна роль

Дмитрівська була центром легендарного Єврейського базару (Євбазу), який залишив помітний слід в історії району та атмосфері вулиці. Тут розташовувалися численні підприємства, майстерні, магазини – унікальне за духом місця старого Києва. У районі збереглися сліди колишньої Солдатської слобідки — кварталу відставних солдатів російської армії, де стояли млини та винокурні, що додавало історичної глибини цьому мікрорайону.

Раніше "Телеграф" розповідав про вулицю, яка знає всі таємниці Києва за 1000 років. Ця вулиця – не просто частина міста, а живий музей, де минуле та сьогодення ведуть діалог.