Володимир Фесенко: Саміт ШОС став парадом китайських амбіцій у світі
Володимир Фесенко: Саміт ШОС став парадом китайських амбіцій у світі

Володимир Фесенко: Саміт ШОС став парадом китайських амбіцій у світі

Саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), що пройшов у Китаї, став наймасштабнішим з часу створення цієї міжнародної організації. Випадково чи ні, але його проведення співпало зі значною активізацією та посиленням Китаю на міжнародній арені. Участь у цьому заході лідерів 20 країн світу мала це, мабуть, підтвердити. Тому деякі західні експерти та медіа припустили, що зараз у світі формується якийсь новий світовий порядок, одним із полюсів якого стає Китай. Чи так це насправді і чого від цього, відповідно, очікувати - Коротко про розповів голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Китай претендує на лідерство у понятті The West and the rest

- На саміті ШОС у Китаї Сі Цзіньпін у своїй промові перед 20 лідерами держав заявив, що об'єднання формує новий тип міжнародних відносин. Чи це означає, що де-факто формується новий світовий порядок – Китай, Росія та їхні сателіти проти Західного світу?

- Справді, Китай домінує у тій групі країн, яку називають Глобальний Південь, точніше – НЕ Захід. Недарма є таке поняття, як The West and the Rest, тобто "Захід та решта". І на цьому саміті таки утвердилася претензія Пекіна на те, щоб стати домінуючим центром впливу поза західною частиною світу.
І так, Китай претендує на зміну світового порядку. Він камуфлює все це риторикою про багатополярний світ, і це подобається Росії, Індії та іншим країнам, мовляв, вони теж нібито полюси у цьому світі. А насправді йдеться про двополярний світ, одним із полюсів якого буде Китай, а другий полюс – Захід. А решта всіх країн цієї групи - Росія, Індія, Бразилія - є молодшими партнерами Китаю.

Але при цьому немає підстав говорити, що Китай вже змінює основи або переписує норми світопорядку. Для того, щоб з'явився новий світовий порядок, мають з'явитися нові інституції, а їх поки що немає. Простий приклад: на цьому саміті ціла низка питань виявилася невирішеною, бо проявилися принципові протиріччя між учасниками саміту.

- Чому у підсумковій декларації країни ШОС не згадали нічого про Україну? Чи означає це, що Китай разом з Індією та решта членів ШОС стоять на боці Росії в цій війні?

- Зовсім навпаки. Це говорить про те, що в країнах ШОС немає єдиної позиції щодо російсько-української війни. І це дуже добре для нас, оскільки показує, що там немає домінуючого російського впливу, а Китай має дещо відмінну позицію від Росії. І це ще аргумент на користь того, що ще рано говорити про те, що вже оформилася якась коаліція антизахідних країн, яка протистоятиме Заходу. Але головний висновок очевидний, і ми ще побачимо «вишеньку на торті» - це парад у Пекіні, який покаже зростаючий вплив Китаю.

Майбутня нова світова система залежатиме від вирішення проблеми з Україною та Тайванем

– У заключній декларації країни ШОС висловили намір розширювати військове співробітництво. Водночас у Пекіні пройде грандіозний військовий парад із останніми новинками китайського ВПК. Чи можна це розглядати як загрозу конфлікту з НАТО?

– Ні. Виступати в одному фронті з Китаєм проти Заходу більшість членів ШОС не збирається. Хтось хоче просто дистанціюватися, грати на протиріччях і бути між Заходом та Китаєм.

Тому ми бачимо, що кожна з провідних країн ШОС за всіх своїх проблем з американцями намагається з ними домовлятися окремо. Вони не ведуть спільні переговори, а домовляються зі США окремо. Та й Трамп хоче вести переговори з Китаєм окремо. Тому кожен член ШОС має свою специфіку відносин із США.

Інше, що об'єднує багато країн ШОС - здебільшого вони автократії, особливо Китай та Росія. І вони протистоять Західному світу, який таки ґрунтується на демократичних інституціях та демократичних цінностях. Ось це протистояння має вже певне ідеологічне наповнення.

Тому я не став би робити висновок із цього саміту, що вже сформувалася якась альтернатива і що тепер Китай через ШОС переписуватиме або, скажімо так, перебудовуватиме основи міжнародного порядку. Це поки що лише презентація китайських амбіцій на систему глобального управління, де Китай гратиме, як мінімум, одну з двох провідних ролей. Але якою буде нова світова система, ніхто сказати не може. Це якраз залежить, зокрема, і від вирішення проблем з Україною і Тайванем.

Сі Цзіньпін заявив, що ШОС формує новий тип міжнародних відносин. Фото: scochina2025.org.cn

Для Пекіна конфлікт в Україні – це війна, в якій Росія та Захід послаблюють одне одного

- Яка роль Росії у групі цих країн – вона лідер чи сателіт Китаю?

- Безперечно, лідер - Китай! Цей саміт таки показав, хто головний. Доказ цього - той факт, що до Пекіна Путін приїхав з половиною свого уряду. Сі Цзіньпін ніколи так не їздив до Москви.

- А чому, якщо Китай головний, він не хоче натиснути на Росію щодо завершення війни в Україні?

- А навіщо це йому? Китай формально свою позицію озвучив – він за припинення цієї війни, він у ролі миротворця. Але для Пекіна війна в Україні – це війна суто Росії, в якій вона та Захід послаблюють одне одного. А це якраз і вигідно для Пекіна.

Хоч як це не парадоксально, але Китай на цій війні піднявся, його вплив зріс. І навіщо Китаю допомагати Трампу завершувати цю війну? Він не зацікавлений у тому, щоб Україна виграла, бо це сприйматиметься як перемога Америки. І з цього погляду, Китай непрямо, опосередковано на боці Росії.

От якщо Трамп вирішить не брати участь у переговорному процесі, хай, мовляв, Росія з Україною самі розбираються, тоді Китай може включитися в переговори. А зараз допомагати США, Трампу китайці не будуть. Але й примушувати до миру Росію на американських умовах Пекін також не буде.

ООН змушена загравати з Пекіном

– Генсек ООН Антоніу Гуттереш визнав на цьому саміті, що Китай відіграє фундаментальну роль у світі. Чи потрібна після цього сама ООН, яка вже за фактом перетворилася на фіктивну організацію?

- Гуттереш хоче догодити і нашим, і вашим, бо серед п'яти постійних членів ООН є Китай та Росія. Тому Генсек ООН має підтримувати з ними добрі стосунки та навіть загравати. Крім цього, він заграє з Китаєм, тому що у президента США Дональда Трампа зараз склалося негативне ставлення до ООН. І як наслідок – виникла загроза припинення фінансування цієї організації з боку Вашингтона. У цьому його завдання, як генсека ООН, боротися за виживання своєї організації. Але це не означає, що ООН повністю на стороні Китаю.

Теги за темою
Китай
Джерело матеріала
loader