Названа на честь богині печалі: де ця вулиця в Києві та чим вона цікава сьогодні

Жилянська вулиця — одна з найцікавіших історичних вулиць Києва, що простягається через Голосіївський, Печерський та Шевченківський райони столиці. Вулиця починається від Шота Руставелі та тягнеться до Повітрофлотського шляхопроводу, далі переходить у Борщагівську вулицю.

Від перших згадок у XIX столітті й до сьогодення вона була місцем проживання видатних діячів, осередком революційної боротьби і центром промислового розвитку міста. "Телеграф" розповість про це докладніше

Походження назви

Походження назви "Жилянська" досі має кілька версій. Деякі дослідники пов’язують її із язичницькою богинею печалі Желі (Жалі) або з річкою Желань, що колись протікала на цій території. Інша версія пов’язує назву з новими переселенцями XVII століття, коли місцевість стала "жилою" — тобто такою, що призначалася для постійного проживання.

Початок забудови та архітектурні пам’ятки

Жилянська вулиця почала забудовуватися у 30-х роках XIX століття, а активна забудова припала на 50-ті роки того ж століття. У цей час зводили переважно прибуткові будинки — багатоповерхові житлові споруди з вишуканим декором. До сьогодні збереглися будинки другої половини XIX — початку XX століття, які є справжніми пам’ятками архітектури.

П’ятиповерховий будинок № 41 побудований у стилі неокласицистичного модерну. У першій чверті XX століття він належав київському міщанину В. Беренфусу, далі був власністю торгівельної фірми "Торговий дім К. Людмер та сини", а з 1913 року став власністю купця В. Шевєлєва.

Будинок № 120-А зведений у 1900 році за проєктом архітекторів Хойнацького та Вишневського у стилі флорентійського відродження, де було взято за зразок палац в Санкт-Петербурзі.

Серед інших видатних споруд — прибуткові будинки 1908 року (№ 39/92), будівлі на Жилянській 43б та 37/97, а також садиба Б. С. Міллера (1893–1894 роки).

Промислова спадщина і цінні об’єкти

Жилянська була не лише житловою вулицею, а й центром промислової діяльності. Тут розташовувався Південно-російський машинобудівний завод (сьогодні завод "Кузня на Рибальському"), зведений у 1890-х роках за проєктом архітектора Владислава Городецького. Це була одна з найпотужніших промислових споруд того часу.

Церква, духовна спадщина та відомі мешканці

На вулиці колись існували дві історичні церкви — Іллінська і Троїцька. Першу було знищено у 1930-х роках, другу — на початку 1960-х. На сьогодні існують проєкти їх відродження, що є важливим кроком для збереження духовної та культурної традиції міста.

Відомі постаті, які жили на вулиці, — народний артист Панас Саксаганський (будинок № 96), композитор Олексій Рябов (№ 6), письменник Максим Рильський, громадський діяч Михайло Драгоманов (№ 59).

Сучасність і зміни

У другій половині XX століття початок вулиці було перенесено ближче до НСК "Олімпійський" — колишнього Червоного стадіону. Протилежний кінець вулиці було подовжено у 1950–60-х роках, а у 1970-х прокладено широку автомагістраль із трасою швидкісного трамвая. Сьогодні Жилянська є однією з центральних бізнес-вулиць Києва, зберігаючи історичний шарм і пам’ятки минулого.

Раніше "Телеграф" розповідав про вулицю в Києві, яка з’єднує Лук'янівку і Дорогожичі. Протягом більш ніж століття існування вона неодноразово змінювала назву, відображаючи політичні зміни та ідеологічні трансформації, через які проходило місто.