/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2F81157758834e2d4ed531b4f86f334dc6.jpg)
Як карають за напад з сокирами на ТЦК: судова практика виявляється м’якою, але юристи прогнозують зміни
Нападники на представників ТЦК часом відбуваються умовним покаранням
В Україні почастішали злочини проти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) – від агресії, образ, рукоприкладства щодо співробітників до нищення службових авто та пошкодження будівель. Більшість нападів на представників ТЦК закінчуються для цивільних умовними термінами чи штрафами, так само як й розповсюдження повідомлень, де роздають повістки чи проводять перевірки військово-облікових документах. Натомість у випадках, де йдеться про пошкодження майна військових та підриви будівель центрів комплектування, особливо, якщо вони координуються ворожими спецслужбами, суди виносять суворі вироки – до 15 років ув'язнення.
"Телеграф" вивчив судову практику та почув думки юристів та військових, чи достатньо саме таких покарань за рішеннями суду для стримування атак на ТЦК у майбутньому.
Від хуліганки до погроз і заподіяння ушкоджень "при виконанні"
Стрічки новин періодично "вибухають" новинами про інциденти за участю представників ТЦК та СП. Й нерідко в ролі постраждалих в них виступають саме люди у військовій формі, що в переважній більшості мають бойовий досвід і поранення, а зараз залученні до проведення мобілізаційних заходів. Від цивільних в їхній бік ллються образи, погрози, часто в хід йдуть кулаки, а іноді й "супутні предмети" на кшталт ножа, сокири або навіть лопати чи електроінструменту. На додачу в обличчя військовослужбовцям можуть розпилити сльозогінний газ. Такі інциденти кваліфікуються по-різному, все залежить від обставин, а також наслідків.
- Про хуліганство, а це стаття ст. 296 Кримінального кодексу, йдеться якщо відбулось порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю, – пояснює Рустам Нурієв – адвокат АО "Актум". – Або якщо мав місце конфлікт на побутовому рівні. У деяких випадках можуть складатися протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 173 КупАП ("дрібне хуліганство"). Був такий яскравий випадок, коли людині інкримінували крім дрібного хуліганства ще й злісну непокору (ст. 185-10 КУпАП). Коли розглядалась справа, суддя намагався з'ясувати, а в чому ж полягало фактичне порушення – в тому, що людина намагалась довести, що не перебуває в розшуку за порушення військового обліку?! Адже відповідна мітка у державних системах, на яку посилались представники центру комплектування, не є сама по собі належним доказом. Для цього потрібні додаткові матеріали.
До того ж представники ТЦК не можуть затримувати осіб і примусово їх доставляти до центрів, це повноваження поліції. І ще такий нюанс, що доставляти мають до ініціатора розшуку. А у нас як відбувається? Людина перебуває на обліку, наприклад, у Львові, а її зупиняють у Києві, доставляють до найближчого центру комплектування і починають наполягати на проходженні військово-лікарської комісії. Хоча формальний привід був – складання протоколу про адміністративне правопорушення, – говорить адвокат.
В судовій практиці вже є вироки за справами "по хуліганці". Наприклад, мешканець Бердичева Житомирської області, що при врученні повістки вдарив представника ТЦК та зламав йому ніс, отримав покарання – обмеження волі на 1 рік (ч.1 ст. 129 КК України). Ще в одному випадку на лаві підсудних опинились мешканці села Плоска Чернівецької області. Одного з них зупинили на пункті пропуску представники центру комплектування, але конструктивної розмови не вийшло, чоловік почав лаятися. На підмогу прийшов брат, який спочатку наїхав автівкою на ногу одному з військовослужбовців. Потім обидва схопились за сокири, що мали при собі, та завдали кілька ударів обухом ТЦКашнику, а потім розтрощили автівку – розбили вікна та пошкодили кузов. І хоча суд першої інстанції призначив обом фігурантам покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки 3 місяці та 3 роки 6 місяців, апеляція зменшила термін до року для обох.
Ще частина справ, коли потерпілими виступають представники територіальних центрів, кваліфікуються за ст. 350 КК України. В цьому випадку про їхній службовий статус було відомо і насильство чи погроза здійснені саме через виконання безпосередніх обов'язків – вручення повісток тощо. Санкції статті суворі – від пробаційного нагляду та обмеження волі на строк до трьох років, якщо йшлося тільки про погрозу вбивством чи нанесенням ушкодження, до 5-12 років за ґратами, якщо такі ушкодження визнані тяжкими. При цьому вироків, що передбачають реальне покарання, одиниці. Наприклад, як випливає з вироку суду до трьох років позбавлення волі засуджений мешканець Шепетівки Хмельницької області, що вдарив головою представника ТЦК, а потім повалив його на землю. Та в цьому випадку, здається, зіграло роль кримінальне минуле фігуранта.
В більшості ж схожих випадків суди призначають умовні терміни. Як було, наприклад, у справі, в основу якої лягли події торішньої осені у селі Стара Гута Івано-Франківської області. Мобілізаційна група планувала перевірити військово-облікові документи у місцевих, що працювали на будівництві. У відповідь в бік одного з військових полетіла ввімкнена шлифувальна машинка, диск в якій обертається на значній швидкості (11 тис. об/хв), а після того йому ще "залили" очі з балончика. На диво обійшлось без серйозних пошкоджень – у представника ТЦК лишились садна на шиї та хімічний опік очей. Пізніше з'ясувалося, що в парі діяли 55-річний батько й 26-річний син. Обидва за вироком Богородчанського районного суду визнанні винними, а покаранням для них стало по три роки позбавлення волі умовно (іспитовий строк – два роки).
Серед варіантів покарання за застосування сили стосовно представників ТЦК – є й штрафи. Наприклад, сплатити по 34 тис. гривень кожен мають два брати – мешканці Дніпропетровської області, один з яких перебував у розшуку через ігнорування повістки. Та коли молодий чоловік на цьому "попався" (сталося це на Хмельниччині), то на пропозицію відвідати терцентр, затягнув його представника до салону автівки. Його брат, що сам до речі перебував на службі у війську, дав "по газах". Обидва почали бити свого "пасажира", зупинились та відпустили його тільки після того, як їх почали наздоганяти поліцейські. Кваліфікували дії братів також як умисне нанесення побоїв службовій особі, а у представника ТЦК були діагностовані крововиливи бокової поверхні грудної клітини, ребер, передпліччя тощо (ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 350 КК України). А м'яке покарання, як зазначається у вироці Хмельницького міськрайонного суду, обидва отримали завдяки визнанню вини й угоді з прокурором.
Перешкоджання діяльності ЗСУ – від каналів до підпалів
Ще одна категорія справ стосується дій українців, які законодавство трактує як умисне перешкоджання діяльності ЗСУ та інших військових формувань і особливий період, тобто за ст. 114-1 Кримінального кодексу України. До цієї категорії відносяться, зокрема, підпали автівок. Такий злочин, наприклад, вчинили минулого року два мешканці Тернополя, які вирішили таким чином покращити власне фінансове становище. Як зазначено у вироці суду, чоловіки пристали на пропозицію від користувача Telegram, що пообіцяв за знищення армійського транспорту 2500 тис. доларів. Для цього потрібно було зняти відео, як раз на фільмуванні машин у вогні (а крім військового фургону зайнявся і сусідній автомобіль) приятелів затримали правоохоронці. Обидва були визнані винними як у перешкоджанні діяльності ЗСУ, так й в умисному знищенні майна, вчиненому групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 2 ст. 28 ст. 194 КК України). Покаранням для товаришів стало шість років позбавлення волі. Але часом під статтю "перешкоджання" потрапляють й достатньо спірні випадки.
– У Харкові, як відомо, судять за статтею 114-1 двох жінок, одна з яких допомогла іншій записати на сина призовного віку чужу дитину. Таким чином він став би батьком трьох дітей (мав двох власних) і на підставі цього міг би розраховувати на отримання відстрочки, – наводить приклад неоднозначної кваліфікації військовий адвокат Роман Лихачов. – І в чому тут перешкоджання? Або справи, коли люди повідомляють нібито про те, де виконують певні заходи представники ТЦК та СП. У мене була одна така справа, починаємо розбиратися й з'ясовується, що автівка, про яку поширив інформацію в Telegram-каналі клієнт, має "ліві" номери. А люди у формі не мали розпізнавальних знаків, а у нас зараз пів країни ходить в камуфляжі. Тож з такими доказами справи за цією статтею легко розвалюються в суді. За те про них гарно писати в ЗМІ з гучними заголовками. В будь-якому випадку, кожну таку справу потрібно розглядати окремо, вивчати доказову базу, щоб зрозуміти, чи дійсно, був склад злочину саме в такій кваліфікації.
Натомість адвокат Рустам Нурієв наголошує: до такої інформаційної діяльності, коли йдеться про поширення антимобілізаційних меседжів та розкручування каналів з порадами як уникати зустрічей з ТЦК не варто ставитись легковажно. Адже це несе явну небезпеку.
- Коли людина здає військову локацію й по ній наноситься удар – тут все однозначно, – вважає адвокат. – Але інший бік медалі, коли людина створює й адмініструє канали, групи, де розповсюджує інформацію про роботу ТЦК. Адже у нас йде війна, триває мобілізація і її зрив що тягне за собою? Тяжкі наслідки аж до втрати територій, тому, на мій погляд, саме дії організаторів, дійсно, варто кваліфікувати як перешкоджання діяльності ЗСУ.
Що судової практики за ст. 114-1 КК України, оскільки це злочин формального складу, то відповідальність передбачена за сам факт такої діяльності незалежно від наслідків. При цьому суди зазвичай застосовують мінімальну санкцію – 5 років позбавлення волі. І строк буде реальним, якщо порушники не обмежуються тільки просуванням шкідливого контенту. Такий, наприклад, отримав мешканець Вінничини. З вироку Хмільницького міськрайоного суду випливає, що чоловік, по-перше, регулярно публікував в групі в Telegram повідомлення про те, де у місті можна зустріти представників ТЦК чи поліцейських. Для цього використовував умовні позначення, перших називав "зеленими", других "синіми". По-друге, коли його автівку зупинили представники військової комендатури та попросили пред'явити документи для перевірки, відмовився це робити та намагався довести, що ТЦК та СП "приватна структура, не створена законом". А ще в його телефоні згодом знайшлось листування, в якому він дізнавався, як можна виїхати з країни людині, що отримала повістку, та замовляв чи вів перемовини про замовлення підробних документів, на кшталт довідки про навчання в університеті. Тож найближчі п'ять років вінничанин проведе в ув'язненні.
Але в більшості випадків за ґрати такі інформатори не потрапляють. Адже визнають вину, укладають угоду з прокурором, тож й отримують п'ять років, але умовно, тобто з іспитовим терміном один чи два роки. Наприклад, так трапилось уродженкою Ковеля Волинської області. Як йдеться в рішенні суду, жінка створила з десяток груп у Viber, на які було підписано загалом 30,5 тис. користувачів й активно інформувала їх, як уникнути зустрічі з ТЦКшниками. Або з мешканцем столиці, який в Telegram-чаті публікував інформацію, коли військові з повістками з'являлись на Оболоні. Ще один приклад – мешканець Харкова, що має російське коріння, який так само проводив власне оповіщення місцевих про пересування представників ТЦК через створений канал у соцмережах. Таке саме покарання за адміністрування каналу "Повістки Світловодськ або Оливки" отримав мешканець цього містечка на Кіровоградщині.
За теракт у центрі комплектування — все життя за ґратами
Ще одна категорія справ – це підпали/замахи на підпали та підриви будівель ТЦК та СП. Такі дії у тилу отримують різну кваліфікацію, й, відповідно, передбачають різні терміни покарання. Якщо людина підпалила об'єкт з особистих мотивів, наприклад, через протест, й при цьому було пошкоджене чи знищене майно, то відповідатиме за ст. 194 Кримінального кодексу України. Так було у випадку з демаршем мешканця Охтирки, якому не сподобався штраф за несвоєчасне оновлення військово-облікових даних. Через це він підпалив двері в туалеті на першому поверсі місцевого терцентру комплектування. Натомість отримав п'ять років умовно (з іспитовим строком три роки), хоча верхня межа за цією статтею до 10 років за ґратами, а в обвинуваченого на додачу була ст. 114-1 КК України. Але суд врахував щире каяття, сприяння слідству і відсутність кураторів.
Такий м'який вирок та кваліфікація – виняток з правила, оскільки зазвичай в атаках на будівлі ТЦК та СП знаходиться російський слід, а це вже диверсія і ст. 113 Кримінального кодексу України. Як було в історії у Вінниці, коли молодик закидав будівлю місцевого терцентру "коктейлями Молотова" за завданням представників російських спецслужб. Як повідомляла СБУ, це було не перше й не останнє завдання для 17-річного одесита. Спочатку він фотографував в рідному місці розташування військових, а згодом мав виконати серію підпалів. На суді хлопець пояснив, що пішов на злочин, "оскільки перебував у важких життєвих обставинах, мав намір заробити кошти", каявся та просив суворо не карати. В результаті покарання теж виявилось несуворим, п'ять років реального терміну, при тому, що нижня межа за цією статтею 10-15 років, а верхня – довічне ув'язнення.
Також атаки на будівлі ТЦК, якщо йдеться про умисне вчинення вибуху, підпалу тощо, що були спрямовані на заподіяння смерті чи ушкоджень людям та знищення майна, кваліфікуються як терористичні акти (ст. 258 КК України). Як було, наприклад, у випадку з інцидентом у Рівному, що трапився напочатку лютого. Тоді загинув 21-річний мешканець Житомирщини, який прийшов до місцевого центру комплектування з рюкзаком з вибухівкою, активованою дистанційно, а вісім військовослужбовців були травмовані.
В Службі безпеки України наголошують, що у таких випадках правоохоронці намагаються вийти на замовників та діяти на випередження, щоб протидіяти наступним атакам. Варто зазначити, що у відкритому доступі наразі відсутні вироки, які стосуються саме вчинення терактів у будівлях ТЦК та СП. Але їх силовики однозначно розцінюють як намагання "дестабілізувати ситуацію, зокрема, дискредитувати діяльність ТЦК, зірвати мобілізацію, посіяти недовіру громадян до Сил оборони" та відносять до тяжких злочинів.
Загалом юристи наразі відзначають, що передбачені законом покарання для нападників на ТЦК та СП, а також тих, хто реалізує антимобілізаційну політику, або атакує будівлі центрів комплектування та військовий транспорт, цілком достатньо. При цьому співрозмовники "Телеграфу" наголошували, що найголовніше, аби всі громадяни України, як цивільні, так й військові, дотримались законів і не порушували їх. Адже достатньо, на жаль, й фактів, коли представники ТЦК вдаються до перевищення повноважень, незаконних затримань чи побиття.
Як антимобілізаційні заходи хочуть прирівняти до держзради
Натомість у спільноті військових лунають протилежні думки, а саме про те, що відповідальність за акції та заклики проти мобілізації, перешкоджання проведенню відповідних заходів, а також напади на центри комплектування необхідно посилити. Про це зокрема йдеться у зверненні групи військових, яке вони направили в органи влади. Підписанти, зокрема, вважають, що варто "на законодавчому рівні прирівняти дії організаторів антимобілізаційних заходів (та тих, хто закликає до таких дій) до державних зрадників, які повинні отримувати реальні позбавлення волі". А також підвищити штрафи, а в окремих випадках передбачити позбавлення волі для учасників таких "демаршів", що долучаються до блокування автотранспорту ТЦК чи будівель, де перебувають мобілізовані. Плюс зробити більш жорстким покарання для нападників на представників центрів комплектування.
- Є армія, яка воює. Є люди, які перебувають на позиціях. Їх недостатньо не лише для ротацій і можливості відпочити, але навіть і для повного "закриття" складних ділянок фронту, – пояснює необхідність посилення відповідальності в коментарі "Телеграфу" військовослужбовець Антон Петрівський. – Для цього армія потребує поповнення. Добровольці вже давно закінчились. То ж є необхідність примусової мобілізації. Оскільки є громадяни України, які самі не мобілізовуються, але ще й протидіють мобілізації інших (як фізично, так і в інформаційному полі), це впливає на об'єми поповнення армії. Для того, щоб ці громадяни перестали "зривати" мобілізаційний процес, вони мають усвідомлювати, що за свої дії вони будуть нести кримінальну відповідальність з реальними термінами. Тобто збільшення покарання для антимобілізаторів є питанням національної безпеки.
Крім того, автори звернення наполягають: варто уважно ставитися до людей, які могли бути втягнуті в такі акції на фоні важкого емоційного стану через втрату рідних. А також підкреслюють, що й правоохоронці мають докладати зусиль, аби винні в атаках на центри комплектування були виявлені та отримали справедливе покарання. Плюс підписанти вважають за необхідне дозволити військовослужбовцям ЗСУ або іншим підрозділам Сил Оборони відкривати вогонь, коли "при виконанні" на них здійснюються напади.
– Насправді, ця пропозиція не є чимось унікальним, бо поліцейські мають такий дозвіл, – зазначив Антон Петрівський. – Щодо ймовірності ухвалення такої норми, думаю, вона може бути імплементована. Але може мати й уточнення з переліком конкретних обставин, за яких військові зможуть відкривати вогонь. Наприклад, коли нападники погрожують їм так само вогнепальною зброєю тощо.
Звернення викликало неоднозначну реакцію. Багато схвальних відгуків і слів підтримки, в першу чергу військових, які наводять власні приклади зриву мобілізації та підриву довіри до ЗСУ. Натомість серед коментаторів лунають думки й про те, що аби не випадки силової "бусифікації" не було б "кривих поглядів цивільних громадян у бік військових".
Щодо реакції представників виконавчої влади, то за словами Антона Петрівського, з Офісу Президента та Кабміну прийшли відповіді, що звернення переадресоване для розгляду до Міноборони. Від ВР офіційної реакції не було, лише народний депутат Олександр Федієнко під постом Антона Петрівського написав: "Звернення нормальне. Підтримаю. Цікаво, а що скажуть люди з картонками, які мають іншу думку". Раніше в коментарі "Телеграфу" Олександр Павлович наголосив, що звернення на комітеті ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки ще не розглядалось.
- Якщо відбувається напад під час воєнного стану на військослужбовців, то це кримінальний злочин. Тобто поліція повинна знайти причетних , відкрити справу й жорстко покарати. Тут інакше бути не може. Які ми повинні ще дати їм повноваження? – висловив нерозуміння нардеп.
Як повідомляв "Телеграф", днями набула розголосу пропозиція переглянути розмір заробітної плати працівникам ТЦК та СП, яка викликала жваве обговорення.
