Рецензія на фільм A King Like Me

Парад Zulu давно став невід’ємною частиною Нового Орлеана та свята Марді Гра. Новий документальний фільм режисера та керівника проєкту (CEO) Меттью О. Гендерсона під назвою A King Like Me відкриває глядачам глибшу історію цієї унікальної організації. Стрічка не обмежується лише святковою атмосферою. Так, у ній є моменти радості й веселощів, але головний акцент зроблений на житті темношкірих чоловіків у культурному середовищі Нового Орлеана.

Фільм поєднує архівні матеріали з численними інтерв’ю, зібраними за останні роки. Серед співрозмовників – колишні королі Zulu Джордж В. Рейні, Ларрі А. Гаммонд, Джей Бенкс і Браян Сімс, а також активні члени клубу – Терренс Райс, Олівер Рід III та Родні Мейсон-молодший.

Документальна стрічка охоплює понад столітню історію: від заснування Zulu Social Aid & Pleasure Club у 1909 році, через відродження після урагану «Катріна» як символу зцілення міста, до випробувань, які принесла пандемія COVID-19. Окремо у фільмі порушується суперечливе питання використання «блекфейсу» на карнавальних платформах. У часи початку ХХ століття кожен учасник Марді Гра мав бути в масці, однак закони забороняли афроамериканцям носити їх. Тож члени Zulu використовували грим, що згодом перетворилося на традицію. Думки щодо цього досі розділені: одні бачать у цьому насмішку чи біль від нагадування про расистські мінстрель-шоу, інші ж вважають – це спосіб зберегти зв’язок із культурними витоками.

Втім, стрічка не обмежується важкими темами. Глядачі дізнаються і про кумедні традиції, зокрема про культовий «зулу-сувенір» – розмальовані вручну кокоси, а також про гумористичні епізоди, пов’язані з виборами нового короля Zulu.

A King Like Me – це щира подорож у серце Нового Орлеана, яка водночас є й історією міста, і відображенням його духу. Фільм вважається однією з найсильніших прем’єр року та вже доступний для перегляду на Netflix.