Активність Сонця зростає, і вчені не знають, чому
Активність Сонця зростає, і вчені не знають, чому

Активність Сонця зростає, і вчені не знають, чому

Активність Сонця зростає, і вчені не знають, чому

Активність зірки виходить за рамки звичного 11-річного циклу.

Наприкінці минулого циклу активності Сонця, у 2019 році, вчені прогнозували, що наступний цикл буде таким самим помірним. Ці прогнози виявилися помилковими. Нинішній 25 цикл активності зірки виявився набагато сильнішим, ніж прогнозували NASA і NOAA. Тепер же вчені заявили про те, що активність Сонця рухається до посилення, виходячи за межі традиційного 11-річного циклу, повідомляє Science Alert.

Ба більше, дані вказують на те, що активність нашої зірки поступово зростає з 2008 року.

"Усі ознаки вказували на те, що Сонце вступає в тривалу фазу низької активності. Тому для нас стало несподіванкою, що ця тенденція змінилася. Сонце повільно прокидається", - заявив Джеймі Джасінскі, фізик-плазматик із Лабораторії реактивного руху NASA.

Хоча Сонце здається стабільним, насправді воно бурхливе і мінливе. Його активність слідує сонячному циклу. Приблизно кожні 11 років активність зірки досягає максимуму, а потім знову йде на спад, до мінімуму.

Ця активність проявляється в значному збільшенні кількості сонячних плям, спалахів і корональних викидів маси в період максимальної сонячної активності, коли полюси Сонця змінюють свою полярність. Зараз наша зірка перебуває у 25 циклі активності. Це означає, що вчені спостерігають за Сонцем уже кілька століть, використовуючи для відстеження його активності сонячні плями.

Але навіть за такого багатства даних передбачення поведінки Сонця досить неточні. Усередині зірки відбувається набагато більше процесів, ніж ученим відомо сьогодні, що призводить до змін, які складно передбачити.

Наприклад, протягом 70 років з 1645 по 1715 рік сонячних плям практично не було. Цей період відомий як мінімум Маундера. Аналогічне затишшя спостерігалося між 1790 і 1830 роками і відоме як мінімум Дальтона.

Сонячні цикли 22 і 23, що почалися в 1986 і 1996 роках відповідно, були досить помірними з точки зору активності сонячних плям. Незважаючи на це, тиск сонячного вітру неухильно знижувався протягом обох циклів, що наштовхнуло вчених на думку, що на нас може очікувати щось схоже на події Маундера або Дальтона.

У 2008 році розпочався 24-й сонячний цикл, що став одним із найслабших циклів сонячної активності за всю історію спостережень із погляду активності сонячних плям і спалахів. Вчені припускали, що 25-й сонячний цикл буде приблизно таким самим, але його рівень активності виявився вищим, більш відповідним середньому сонячному циклу.

Ясінскі та його колега, космічний фізик Марко Веллі з Лабораторії реактивного руху, проаналізували багаторічні дані про сонячну активність і виявили щось дивовижне. У 2008 році, на початку 24-го сонячного циклу, сонячний вітер почав посилюватися і відтоді продовжує неухильно зростати.

Ця сила вимірюється швидкістю, густиною, температурою, тепловим тиском, масою, імпульсом, енергією і величиною магнітного поля, кожен з яких показав збільшення.

Що відбуватиметься із Сонцем далі, складно передбачити. Вчені вважають, що їхні дані можуть вказувати на можливий сплеск активності, який буде супроводжуватися спалахами, корональними викидами маси і сонячними бурями.

Нові результати узгоджуються з так званими циклами Гейла. Вони представлені парами сонячних циклів, кожен з яких триває 22 роки і закінчується, коли магнітні полюси повертаються до своєї первісної полярності. Дедалі більше даних свідчить про те, що цикл Гейла є основним циклом, а кожен сонячний цикл становить лише половину повного циклу.

На даний момент тиск сонячного вітру все ще нижчий, ніж на початку ХХ століття. Щоб дізнатися, як активність Сонця розвиватиметься далі, необхідні додаткові спостереження.

Нагадаємо, нове дослідження міжнародної групи вчених показало, що магнітне поле Сонця виникає набагато ближче до його поверхні, ніж вважалося раніше, і це відкриття може поліпшити прогнози магнітних бур.

Джерело матеріала
loader
loader