Символ чужой войны: как смерть украинки в США стала предвыборным инструментом

22 серпня в американському місті Шарлотт (Північна Кароліна) трагічно загинула 23-річна Ірина Заруцька.

Українка, яка після початку повномасштабної війни виїхала до США, працювала в піцерії, вивчала англійську і мріяла.

Її життя обірвав випадковий напад у вагоні міської електрички: чоловік із кримінальним минулим та психічними розладами без попереднього конфлікту завдав їй смертельних ножових поранень.

Для українців у США ця подія стала болем і шоком.

Але для американського суспільства – насамперед приводом для політичних суперечок.

Що небезпечно само по собі – реальні трагедії стають інструментом ніяк не пов'язаної з Україною політичної боротьби.

А українці – її заручниками.

Як трагедія стала частиною політики.

Вбивство Ірини миттєво потрапило у фокус політичної боротьби.

Республіканці використали його як доказ провалів у сфері безпеки та потреби жорсткіших законів.

Демократи натомість наголошують на кризі психічного здоров’я й нестачі соціальних програм.

Республіканці прямо звинувачують демократів і владу міст у тому, що політика "woke" та надмірний акцент на правах маргіналізованих груп пом’якшили кримінальне законодавство, дали більше свободи людям з кримінальним минулим або психічними хворобами.

Показовою була реакція президента США Дональда Трампа.

"Кров цієї невинної жінки буквально видно, як капає з ножа вбивці, і тепер її кров на руках демократів, які відмовляються саджати поганих людей до в'язниці", – заявив він.

Таким чином особиста трагедія стала предметом передвиборчої риторики та інструментом мобілізації електорату.

Ця трагедія наклалась на ще одне гучне вбивство.

10 вересня у штаті Юта під час публічного виступу було застрелено Чарлі Кірка - одного з найвідоміших консервативних активістів США та засновника руху Turning Point USA.

Його вбивство відбулося на очах у трьох тисяч людей і миттєво стало національним скандалом.

Підозрюваний, 22-річний Тайлер Робінсон, перебуває під арештом, прокурори розглядають можливість смертної кари.

Суспільна реакція знов розкололася: для правих це - символ атаки на свободу слова, для лівих - доказ небезпечної радикалізації самого Кірка та його прихильників.

І тут, як і у випадку Ірини Заруцької, індивідуальна трагедія стала полем битви протилежних таборів.

На рівні наративу обидві історії працюють однаково: особисте горе миттєво стає зброєю у політичній війні.

У випадку Ірини — йдеться про злочинність, систему правосуддя та психічне здоров’я.

У випадку Кірка — про політичну агресію, ідеологію й межі свободи слова.

Особливу роль у випадку Ірини відіграло відео нападу, яке швидко поширилося у соцмережах.

Кадри нападу поширюються без цензури, завдаючи шкоди психіці людей, особливо молоді.

Як медіа вирішують, що показувати, а що ні? Деякі коментатори нагадують: випадки, де жертвою є біженець чи людина з "менш гучною історією", часто отримують менше уваги, якщо немає шокуючих кадрів.

Частина суспільства побачила у справі Ірини підтвердження страху: що "білі жінки" стають все більш вразливими у публічних просторах.

Інші — що реакція медіа й влади залежить від того, хто жертва і хто злочинець.

Це породжує образ ворога та стереотипи, які посилюють суспільний розкол.

Подвійний ефект для України.

Іноді така увага може працювати на користь Україні.

Коли у політичних дискусіях звучить ім’я українки, це нагадує американцям про ціну війни та долі тих, хто був змушений тікати від російської агресії.

Це викликає співчуття і підсилює аргумент: Україна заслуговує на підтримку, бо її громадяни такі самі люди, як американці, які прагнуть безпеки й гідності.

Але така політизація має й зворотний бік.

Коли ім’я українця використовується у внутрішніх передвиборчих баталіях,.

є ризик, що Україна стає "фоном" для звинувачень між демократами і республіканцями.

У такому разі трагедія вже не сприймається як окрема історія про людське життя у війні, а вихолощується до політичного аргументу.

Це призводить до спотвореного сприйняття - українців починають асоціювати із певними політичними кліше, а не з реальною боротьбою за свободу та право на життя.

Вбивство Ірини Заруцької в Шарлотті стало ще одним нагадуванням: війна Росії проти України має наслідки далеко за межами фронту.

Навіть у США українці, які шукали безпеки, залишаються вразливими.

Але для її родини це не політика, а життя без доньки й сестри.

І саме в цьому контрасті - між людським болем і американською поляризацією - ми бачимо небезпеку: трагедії перетворюються на зброю у суперечках.

Україна не може цього змінити, але може нагадувати: за гучними словами завжди стоїть людська доля.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.