Ірина Кудашова розкрила секрети догляду до собою і заінтригувала закоханістю

Акторка Ірина Кудашова, знайома глядачам за яскравими ролями в кіно та театрі, цього разу постала в особливому образі – військової медички у воєнній драмі "Тримайся, братику" на каналі 2+2.

В ексклюзивному інтерв'ю ТСН.ua артистка поділилася, як працювала над складною роллю, чому для неї важливо розповідати історії про бойових медиків, як війна вплинула на її життя, а також – про власні джерела сили, любов до професії й маленькі радощі поза знімальним майданчиком.

Ірино, як ви відчули свою персонажку, з чого почали будувати її внутрішній світ?

Насправді не так складно було відчути її, бо ми всі на собі відчули, що таке війна і як важливо допомагати ближньому. Починала з головного питання: а що саме спонукало юну дівчину залишитись і рятувати життя наших воїнів. Оскільки вона медсестра за професією, відчувала обов'язок і просто не могла в такій ситуації вчинити інакше.

Чи доводилося вам переносити власні емоції чи життєвий досвід у гру?

Ми з моєю героїнею Катею дуже різні, але звісно були сцени, коли власні емоції перетинались з тим, що я грала в кадрі. Як, наприклад, моменти втрат. Я на собі відчула, що таке втрачати близьких через війну, наскільки це боляче, коли ти не можеш нічим зарадити. І якою б сильною ти не була - емоції все одно вириваються назовні.

Яка сцена стала для вас найбільшим викликом?

Майже всі сцени були для мене певним викликом, оскільки це велика відповідальність - грати у воєнній драмі медика. Досить складними були сцени операцій, коли я мала бути зібрана, зосереджена і чітко виконувати свою роботу, чітко промовляти медичні терміни. Катя щоденно з хірургом Орестом та іншими рятувала життя і не мала права на помилку, на емоції, а це досить важко - бути в постійній готовності та напрузі.

Хто допомагав вам на майданчику занурюватися у медичну та військову тематику?

Під час знімань завжди були консультанти, які підказували та чітко давали вказівки, як робити операції, як тримати конкретні інструменти, чіткий алгоритм дій в певних обставинах. Щоб кожен наш рух, кожна наша дія в кадрі мала чесний вигляд і глядач нам вірив. Це було непросто, оскільки я раніше не мала такого досвіду. Тепер відчуваю, що маю пройти курс тактичної медицини, бо в наших реаліях війни це – життєва необхідність.

Де вас застала війна?

Під час повномасштабного вторгнення я була в Києві, в той день мала йти на проби. Пам'ятаю, коли все почалось, моя перша фраза була: "Поки проби не скасували, значить не все так страшно, не може бути". А згодом прийшло усвідомлення, що все дуже серйозно й дуже страшно.

Як вам здається, чому важливо сьогодні розповідати історії саме про бойових медиків?

Бо це люди, які щодня тримають на собі невидимий фронт. Вони рятують життя, часто ризикуючи власним, залишаються поруч із пораненими в найтемніші моменти. Це історії про силу і водночас про вразливість, про вибір - ставити інших вище за себе. І саме через ці історії ми бачимо справжню ціну людяності під час війни. Коли я грала свою героїню, для мене було важливо передати не лише професіоналізм медсестри, а також її внутрішню ніжність, страхи й відвагу. Бо військові медики - це не тільки про медицину, це про любов до життя й уміння залишатися людиною там, де війна намагається все це забрати.

Усі ми маємо бути вдячними нашим захисникам за кожен день нашого життя, за можливість працювати, мріяти й будувати майбутнє. Пам'ятати, що саме завдяки їм маємо свободу. Кожен із нас на своєму місці має бути підтримкою. Тому для мене важливо підтримувати збори й донатити, адже навіть маленький внесок може врятувати чиєсь життя. Разом із театром ми їздимо в тури із виставами, куди завжди запрошуємо військових, і з кожного виступу збираємо кошти для допомоги.

Як ви відновлюєте сили після емоційно складних знімань?

Тишею та часом наодинці з собою. Для мене це - спосіб знову зібрати енергію: прогулянка, книга, музика або просто сон. А ще дуже допомагає спорт і спілкування з близькими людьми, це ті речі, які повертають у відчуття реальності й дають внутрішню опору.

А догляд за собою?

Це цілий ритуал, який складається не лише з косметики. Зранку я обов'язково приділяю час шкірі. Ввечері - більш глибокий догляд, коли можна використати сироватки, маски, різні олійки. Я дуже люблю аромати: наприклад, ефірні олії цитрусових допомагають прокидатися, а лавандова олія ввечері налаштовує на спокій. Але догляд- це не тільки креми. Це й правильне харчування, достатньо води, спорт і, що для мене особливо важливо, якісний сон. Хоча в наших реаліях це не завжди вдається. Коли є баланс всередині, це завжди відображається і зовні. І саме цей комплекс допомагає мені залишатися свіжою, здоровою та впевненою.

Хто вас підтримує у складні моменти кар'єри?

Завжди відчуваю підтримку моєї сім'ї. Навіть попри те, що зараз усі мої близькі живуть за кордоном. У Києві я одна, але поруч є друзі, які завжди підставляють плече. А родина, навіть на відстані, залишається моєю найбільшою опорою - їхня віра й любов відчуваються завжди, де б вони не були.

Що для вас ідеальний день поза знімальним майданчиком?

Ідеальний день для мене — це коли є час на прості радості: виспатися, прогулятися на природі, смачно поїсти в улюбленому місці, побути з близькими людьми. А ще знайти хвилинку для книжки чи фільму, які надихають. Це не про щось велике, а радше про баланс і відчуття, що я в гармонії із собою.

У що і в кого ви закохані зараз?

Насправді я зараз закохана на сто відсотків у свою роботу. Я так люблю акторство, що віддаю цьому себе повністю. Для мене це не просто професія, а спосіб жити, відчувати й ділитися з людьми історіями. І сьогодні саме ця любов дає мені сили й натхнення щодня.

Якби завтра ви могли б прокинутися в будь-якій точці світу — де б це було?

Я обожнюю подорожувати, побувала в багатьох країнах світу. Якби я завтра могла прокинутися будь-де, то обрала б місце десь біля океану - на сонці, в теплі, де можна відчути свободу й силу природи, або ж у Кореї, бо після своєї першої подорожі закохалася в цю країну.

Яка печінка корисніша Місяць / © Credits Хасиди в Умані / © Getty Images Андрій Ісаєнко / © instagram.com/isaenko_andrii