Мало ім'я британського інженера та радянського вождя: як це українське місто називається сьогодні
Мало ім'я британського інженера та радянського вождя: як це українське місто називається сьогодні

Мало ім'я британського інженера та радянського вождя: як це українське місто називається сьогодні

Сучасна назва Донецьк – це лише одна з назв міста, яке за півтора століття свого існування мало три різні імені

Донецьк — місто з багатою і складною історією, яке десятиліттями залишалося одним із головних промислових центрів України. Проте мало хто знає, що сучасна назва міста є лише однією з кількох, які воно носило за час свого існування.

Від невеликого робітничого поселення Юзівка, заснованого видатним інженером Джоном Юзом, через період радянської влади й вплив епохи Сталіна – до назви, пов’язаної з могутньою річкою Сіверський Донець, що оберігає це місто – кожне ім’я відкриває нову сторінку в історії цього регіонального центру.

"Телеграф" розповідає, як змінювалася ідентичність Донецька та які події сформували його нинішній образ.

Юзівка – початок великої промислової історії (1869-1924)

Першою офіційною назвою майбутнього Донецька була Юзівка. Ця назва походить від імені валлійського інженера та підприємця Джона Юза (John Hughes), який у 1869 році заснував металургійний завод і вугільну шахту в долині річки Кальміус. Саме ця дата вважається роком заснування міста.

Джон Юз, маючи великий досвід роботи у металургії та вугільній промисловості у Великій Британії, приїхав у Російську імперію з метою розвитку промислового підприємства. Він обрав це місце не випадково – район багатий на вугілля і залізну руду, що забезпечувало всі необхідні ресурси для швидкого розвитку металургійної промисловості.

Юзівка на плані початку 20 століття

У середині ХІХ століття тут було лише невелике село, тому створення заводу привабило велику кількість робітників з різних регіонів імперії, зокрема українців, росіян, татар, греків та переселенців з інших країн. Юзівка швидко перетворилася не просто на заводське селище, а на ціле робітниче поселення, де почали будуватися житлові будинки, школи, лікарні і церкви.

Юзівка, колоризоване фото

На початку ХХ століття Юзівка уже вважалася одним з найбільш сучасних промислових центрів півдня Російської імперії, а її металургійні продукти експортувалися навіть за межі імперії. Сам Джон Юз помер у 1889 році, але його вплив залишився назавжди: місто і підприємства стрімко розвивалися завдяки його ідеям і капіталовкладенням.

Юзівка, колоризоване фото

Сталіно – місто сталевого піднесення (1924-1961)

У 1924 році після встановлення радянської владної системи Юзівку було перейменовано в Сталіно. Назва пов’язана з ім’ям Йосипа Сталіна, який на той час став лідером Радянського Союзу. Крім того, назва відображала важливе значення сталеливарної промисловості для міста та всього регіону.

Період із назвою Сталіно ознаменувався масштабною індустріалізацією. У 1930-ті роки місто було однією з перлин радянського важкого машинобудування і металургії. Тут працювали великі заводи, котрі виробляли все – від вугілля і металу до промислового обладнання та зброї. Сталінська епоха також дала поштовх розвитку транспортної інфраструктури: з’явилися нові залізничні гілки та шосе, які інтенсивно сполучали Сталіно з іншими промисловими центрами країни.

Місто Сталіно на листівках

У роки Другої світової війни місто зазнало тяжких руйнувань. Воно кілька разів переходило з рук у руки між радянськими та німецькими військами. Проте після війни Сталіно швидко відновив свій статус великого індустріального центру, подвоївши обсяги виробництва.

Сталіно на німецькому плані 1943 року

Культурно Сталіно теж активно розвивався: були побудовані театри, кінотеатри, музеї, навчальні заклади. У радянські часи місто стало важливим центром, де мешкали робітники, інженери та науковці. Водночас життя простих мешканців було пов’язано з великою кількістю труднощів – аж до посилення ідеологічного контролю, репресій і повсякденних нестатків.

Цікаво, що в 1940-50-х роках Сталіно отримало статус "міста-мільйонника" – населення стрімко зростало коштом приїжджих з інших частин СРСР, які прямували сюди, щоб будувати нові заводи.

Донецьк – місто нових ідеалів (з 1961 року)

У 1961 році, на тлі процесів десталінізації, що почалися після ХХ з’їзду КПРС, місто отримало нову — і вже сучасну — назву: Донецьк. Це рішення мало символічний характер: нове ім’я було пов’язане з річкою Сіверський Донець, що протікає неподалік, і означало відхід від культу особи Сталіна та політичної ідеології його епохи.

Документ про перейменування міста на Донецьк

Обираючи назву, керівництво прагнуло підкреслити природне географічне розташування міста, його зв’язок із довкіллям і регіоном. Річка Сіверський Донець є однією з найбільших річок східної України, а її назва походить від стародавніх слов’янських коренів і означає "північний Донець" (на відміну від південного Дінця, що впадає в Азовське море).

Новобудови Донецька 1960-х років

Після 1961 року Донецьк продовжив активно розвиватися як індустріальний центр. У радянські роки тут будували нові житлові комплекси, парки і культурні об’єкти. Було створено потужну систему освіти і наукових установ, яка працювала на розвиток важкої промисловості, металургії, хімічної та легкої промисловості.

Набережна Кальміуса на листівцв 1980-х років

У той самий час починав формуватися унікальний міський ландшафт, поєднання індустріальних об’єктів із зеленою зоною і житловими кварталами. Архітектура радянського модернізму яскраво проявилася у зведенні будівель, а планування міста частково враховувало комфорт робітників і їх родин, попри індустріальний характер міста.

Сучасний Донецьк

Після здобуття Україною незалежності в 1991 році Донецьк зберіг статус одного з ключових економічних центрів країни, залишаючись серцем важкої промисловості – металургії, вугільної промисловості та машинобудування. Місто забезпечувало значну частку експорту України, виробляючи сталь, чавун, прокат і вугілля на базі великих підприємств, таких як "Донецьксталь" та "Донецький металургійний завод". Попри кризові 1990-ті, поступово з кінця десятиліття почалася модернізація інфраструктури, яка охоплювала оновлення доріг, будівництво нових торгових центрів та розвиток аеропорту "Донецьк".

Донбас-Арена у 2009 році

Окремою відмітною віхою стало проведення в Донецьку чемпіонату Європи з футболу 2012 року. У цьому контексті з’явилася "Донбас Арена" – сучасний стадіон з місткістю понад 50 тисяч глядачів, що став ареною гучних футбольних подій і символом нового етапу розвитку міста. Футбольний клуб "Шахтар" перетворився на один із провідних у країні та Європі, вигравши у 2009 році Кубок УЄФА.

Крім промисловості та спорту, в Донецьку розвивалися освіта і наука. Так, Донецький національний університет і Донецький медичний університет були провідними закладами.

Донецький медичний університет

Однак початок 2010-х ознаменувався політичними та військовими збуреннями. З 2014 року місто стало епіцентром військового конфлікту, що призвело до втрати контролю над територією Україною. Війна спричинила значні руйнування інфраструктури, зокрема аеропорту і промислових підприємств, а населення міста значно скоротилося через евакуацію.

Донбас-Арена у 2021 році

Після окупації Донецька "Донбас Арена" перестала функціонувати як стадіон, про це "Телеграф" розповідав докладно. А футбольний клуб "Шахтар" змушений був переїхати спочатку до Львова, а потім до Києва. Економіка міста опинилася у кризі, збанкрутували численні підприємства, культурне життя занепало.

Раніше "Телеграф" розповідав про місто в Україні, яке перейменували три рази за 15 років. Загалом воно змінило назву п'ять разів.

Теги за темою
Україна Донбас Історія
Джерело матеріала
loader
loader