"План Б" щодо Угорщини, роль України у безпеці ЄС, шанси на НАТО: головне з інтерв'ю міністра

Від грудня 2024 року МЗС Литви очолює Кястутіс Будріс.

У його особистій прихильності до України немає жодного сумніву, як і у тому, що він чудово розуміє серйозність російської загрози.

Його візит до України відбувся на тлі політичних подій у Литві, де партія "Зоря Німану", попри свої антиукраїнські заяви, може зберегти місце в урядовій коаліції.

Це змушує багатьох замислитись: а чи є підтримка України Литвою безумовною?.

Редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко зустрівся з ним, щоб поговорити про це, про політику майбутнього уряду, а також поставити інші актуальні для Києва питання.

Будріс запевнив, що угорську блокаду руху України до ЄС мають обійти вже ближчим часом.

З НАТО складніше, але і там є позитивні сигнали, переконує литовський політик.

Інтерв’ю литовського міністра – в матеріалі "Ми не можемо бути заручниками Орбана у ЄС.

Є шляхи, як піти уперед".

Інтерв'ю глави МЗС Литви.

Далі – основні його тези.

Мій візит є одним із сигналів щодо безумовного і чіткого збереження зовнішньої та безпекової політики Литви.

Одним з "якорів" цієї політики є підтримка України, підтримка оборони України, підтримка шляху України до Європейського Союзу.

Україна повністю відповідає критеріям для просування вперед до членства в ЄС.

Це висновок Єврокомісії, і ніхто не ставить його під сумнів, але одна країна (Угорщина.

– "ЄП") постійно маніпулює своїм правом вето.

Вони зривають і компрометують сам процес розширення.

Їхні дії – дуже деструктивні, бо підривають коріння і основи Європейського Союзу як організації.

Існує "план Б".

Ми не можемо бути заручниками вето Угорщини, і є шляхи, як нам піти вперед.

Ще під час головування Данії у нас є можливість і час, щоб перейти до неформальних етапів вступу України в ЄС, які будуть формально фіналізовані трохи згодом.

Нинішня методологія розширення дозволяє такий підхід.

"План Б" має бути запущений вже цієї осені.

Імпульс є зараз.

Відкладати його небезпечно.

Ми вважаємо, що вступ України до ЄС є елементом гарантій безпеки.

Якщо ж говорити про безпекову складову, то Литва рішуче підтримує майбутню діяльність "коаліції рішучих".

Але ізоляції Росії на необхідному рівні досі немає і маємо зробити більше.

І наш обов'язок – продовжувати підтримувати ЗСУ як до припинення вогню, так і після.

Два роки тому Литва взяла на себе зобов'язання робити це протягом 10 років.

Цього року наша підтримка вже досягла 1 мільярда євро.

Ми зобов'язалися виділяти 0,25% ВВП щороку.

А зараз ми докорінно переглядаємо наш підхід: від підтримки ми маємо перейти до інтеграції сил і засобів.

Це, наприклад, дозволить захистити також наше небо.

Я бачу Україну де-факто частиною європейського механізму безпеки.

Ми дійсно не маємо жодних сумнівів щодо майбутнього України в НАТО! І ми знову заявили про це на Гаазькому саміті.

Я також неодноразово заявляв про це на зустрічах НАТО, і ми будемо продовжувати це робити.

Бо ми віримо в це, і ми потребуємо цього.

Але політичні дискусії – це один підхід, а тепер ми маємо й інший: коли ми де-факто інтегруємося, де-факто співпрацюємо.

І тоді ми одного дня вирішимо, що безпекові домовленості стали де-факто реальністю.

ЄС також відіграє тут роль.

Ще рік тому співпраця між ЄС і НАТО більшою мірою стосувалася військової мобільності.

Зараз ми маємо інструмент SAFE (щодо оборонного виробництва.

– "ЄП") на суму 150 млрд євро, і ми бачимо зацікавленість Європи інвестувати і робити більше на фронті.

Повна версія інтерв’ю – в матеріалі "Ми не можемо бути заручниками Орбана у ЄС.

Є шляхи, як піти уперед".

Інтерв'ю глави МЗС Литви.