Від цих українських пісень гуділо не тільки село. Під що танцювали на весіллі у 90-х

Українське весілля 90-х було сповнене не лише загальних танців, а й особливих, зворушливих моментів, що супроводжувалися унікальними обрядами та піснями. Ці три композиції, хоч і не були хітами на радіо, стали справжніми символами найважливіших весільних традицій.

"Телеграф" розповість, як називались ці пісні, від яких гуділо не тільки село, але й ноги.

Пісня "Ой не світи, місяченьку"

Ця пісня створювала ідеальну атмосферу для першого танцю молодят. Її повільна, лірична мелодія та ніжні слова прощання з дівочим життям робили момент надзвичайно інтимним і символічним. Під її акорди наречений і наречена, тримаючись за руки, ніби розповідали одне одному свою історію кохання, а їхні рухи, сповнені трепету, відображали початок нового спільного шляху.

Пісня "Чоботи"

Обряд миття ніг тещі був одним із найвеселіших і найколоритніших на весіллі. Його супроводжувала пісня "Чоботи, яка виконувалася з гумором та іронією. Ця традиція символізувала не лише визнання зятя як повноправного члена родини, а й зміцнення зв'язків між ним та матір'ю нареченої. Пісня змушувала всіх сміятися, а обряд перетворювався на справжній перформанс

Цю пісню й досі використовують на весіллях.

Пісня "Горіла сосна, палала"

Кульмінацією весілля був обряд зняття фати. Саме під цю пісню наречена востаннє танцювала в образі вільної дівчини, а потім, під урочистий спів, їй знімали фату, змінюючи її на хустку заміжньої жінки. Пісня "Горіла сосна, палала" лунала як прощання з дівоцтвом, а її слова підкреслювали, що молода вже не просто подруга, а дружина. Цей обряд був сповнений і радості, і смутку, але він, безумовно, був одним із найпам'ятніших моментів, що символізував перехід у нове життя.