«Академічне мародерство»: аналітики зафіксували масовий плагіат з українських робіт у російських наукових журналах

Академічний плагіат у Росії вийшов на новий рівень завдяки автоматичному перекладу.

Стрімкий розвиток автоматизованих систем перекладу у 2020-х роках збігся з початком повномасштабної війни Росії проти України. Це дало поштовх новому явищу в російських академічних колах — перекладному плагіату з українських наукових робіт. Експерти з T-invariant називають його формою “академічного мародерства”, що набирає дедалі більшого поширення.

Яскравим прикладом стала стаття в журналі “Известия Кабардино-Балкарського наукового центру РАН” за 2024 рік, присвячена цифровій економіці. Текст виявився дослівним перекладом російською мовою частини дисертації, захищеної роком раніше в Києві українською. Автором публікації значиться доктор економічних наук, професор і головний науковий співробітник Інституту соціально-економічних проблем народонаселення ФНІСЦ РАН Сергій Дохолян, який також є заслуженим діячем науки Дагестану та членом редколегій кількох наукових видань.

Та сама українська дисертація стала джерелом для інших плагіаторів — цього разу співавторів із Чеченського та Дагестанського університетів. Вони переклали інший її фрагмент і опублікували під власними іменами. Таким чином, різні автори й журнали, але одне першоджерело, що свідчить про можливу роботу “фабрик наукових публікацій” (paper mills), які масово постачають готові тексти охочим.

Щоб оцінити масштаби проблеми, аналітики T-invariant використали сучасні методи обробки природних мов і порівняли понад 150 тисяч україномовних дисертацій з більш ніж трьома мільйонами російськомовних публікацій за 2012-2022 роки. У результаті було виявлено понад сто статей, що містять масштабні перекладні запозичення й опубліковані після дати захисту українських дисертацій.

До початку 2020-х років подібних випадків майже не було, але з удосконаленням автоматичного перекладу їх кількість різко зросла. Серед плагіаторів зафіксовано широкий спектр — від студентів і аспірантів до доцентів, професорів та керівництва університетів. Географія також широка: від Владивостока до Санкт-Петербурга, із поодинокими прикладами з Білорусі, Киргизстану, Казахстану та Китаю.

У деяких випадках серед авторів трапляються зовсім нетипові афіліації. Один із прикладів — заступник командира бригади тилу 77-ї зенітної ракетної бригади Михайло Г., чия стаття збіглася в часі з початком повномасштабної агресії, а вже за рік його бригада отримала звання “гвардійської”.

З 2021 року плагіатні публікації дедалі частіше супроводжуються випадковими співавторствами, що вважається надійною ознакою роботи paper mills. А у 2022-му виник стійкий зв’язок між такими фабриками та видавництвами наукових журналів. Так, серед 25 публікацій 2022 року 15 з’явилися у журналі “Управління освітою: теорія та практика”, який входить до списку Вищої атестаційної комісії (ВАК). Роком раніше була лише одна така стаття.

За офіційними планами, перелік російських наукових видань зі “списку ВАК” буде розширено й навіть отримає пріоритет над міжнародними журналами. На тлі активного проникнення paper mills у такі видання це може призвести до ще більшого хаосу в російському науковому середовищі.

Наразі масштаб перекладного плагіату з українських дисертацій не є катастрофічним, але тенденція чітко простежується. Якщо найближчим часом не буде вжито ефективних заходів, а навпаки, збережеться курс на пріоритизацію сумнівних публікацій, експерти попереджають, що нас очікують “цікаві часи”. // Дзеркало тижня

Tweet

---

 

---