У Нью-Йорку навіть щури розмовляють з акцентом: це допомагає їм вижити

Автори дослідження вирішили вивчити, як життя в складному міському середовищі вплинуло на когнітивні здібності тварин. Місцем для дослідження було обрано Мангеттен — один із найгаласливіших районів Нью-Йорка, де міська влада щодня отримує до 50 скарг на щурів, пише IFL Science.

Сірі щури докучали жителям Мангеттена ще з колоніальних часів, і попри всі зусилля людей з вилову гризунів, вони продовжують процвітати.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У рамках експерименту вчені визначили вулиці, станції метро і парки, де найчастіше бачать щурів. У цих місцях було встановлено датчики для спостереження за гризунами. Високочутливі прилади записували ультразвукові вокалізації щурів і робили знімки їхніх переміщень. Отримані дані в підсумку, були оброблені за допомогою ШІ.

"Манхеттенські щури продемонстрували "вражаючу здатність виживати в міському середовищі, що швидко змінюється. Це найбільш виразно проявилося в їхніх ультразвукових писках і вересках", — пишуть автори дослідження.

За словами команди, у нью-йоркських щурів писк коротший за тривалістю, але звучить на іншій частоті, якщо порівнювати їх із лабораторними щурами. Вокалізації на частотах 22 і 50 кГц, як у щурів у Нью-Йорку, зазвичай спостерігаються у гризунів тільки в стресових ситуаціях. Але щури з Нью-Йорка, схоже, використовують такий писк у найрізноманітніших життєвих ситуаціях.

Вчені вважають, що у міських щурів комунікація стала зовсім іншою порівняно з лабораторними гризунами.

Попереднє дослідження показало, що популяції міських щурів накопичили десятки генів, які відрізняють їх від предків. Багато з цих змін були пов'язані з харчуванням, поведінкою і місцем їхнього життя.

Нагадаємо, вперше сфотографовано найбільш невловимого гризуна у світі. Дослідники заявили, що їм уперше вдалося сфотографувати та задокументувати в дикій природі субальпійського шерстистого щура. Раніше цей вид був відомий науці тільки за історичними музейними матеріалами, але тепер його помітили живим.