Пояс астероїдів зникає: науковці пояснили причину та наслідки для Землі

Загальноприйнята думка про стабільність Поясу астероїдів між Марсом та Юпітеромвиявилася хибною. Нове дослідження міжнародної групи астрономів шокувало висновком: ця величезна колекція космічного каміння повільно, але невпинно втрачає свою масу. Виявилося, що головну роль у цьому процесі відіграє Юпітер, а розуміння цієї динаміки дає ключ до розгадки історії формування нашої планети.

Про це пише Universe Today.

Пояс астероїдів є залишком матеріалу, який не зміг об’єднатися в повноцінну планету 4,6 мільярда років тому. Причина цього — потужний гравітаційний вплив Юпітера, який змушував уламки постійно стикатися і руйнуватися. Сьогодні маса всього, що залишилося в поясі, становить лише близько 3% від маси Місяця.

Проте вплив Юпітера не припинився. Разом із Сатурном газовий гігант продовжує дестабілізувати орбіти астероїдів через так звані гравітаційні резонанси. Ці області призводять до регулярної взаємодії орбітальних періодів, що спричиняє викидання уламків назовні або, що найважливіше для нас, у внутрішню частину Сонячної системи — до орбіти Землі.

Група астрономів під керівництвом Хуліо Фернандеса підрахувала швидкість виснаження поясу. Згідно з їхніми висновками, пояс астероїдів щорічно втрачає приблизно 0,0088% своєї маси через зіткнення. Хоча число здається незначним, у масштабах мільярдів років це призводить до суттєвого зменшення.

Втрачена маса розподіляється наступним чином:

• 20% уламків стають повноцінними астероїдами та метеороїдами, які періодично перетинають орбіту Землі й ефектно згорають у атмосфері як метеори.

• 80% внаслідок взаємних зіткнень перемелюється на дрібний метеоритний пил. Цей пил живить зодіакальне світло — слабке сяйво, помітне на нічному небі після заходу або перед сходом сонця.

Варто зазначити, що найбільші та стабільні об’єкти поясу, такі як Церера, Веста та Паллада, не беруть участі в цьому процесі руйнування і в дослідженні не враховувалися.

Значення для Землі

Розуміння цієї динаміки є ключовим для вивчення еволюції Землі. Якщо екстраполювати поточні темпи втрати маси в минуле, виявляється, що 3,5 мільярда років тому пояс астероїдів міг бути на 50% масивнішим.

Це означає, що швидкість бомбардування нашої планети уламками тоді була вдвічі вищою. Це чудово узгоджується з геологічними даними, отриманими на Землі та Місяці, які свідчать про поступове зменшення кількості зіткнень протягом останніх кількох мільярдів років. Шари скляних кульок у земних породах, наприклад, є прямим свідченням цього бурхливішого минулого.

Заморозки © tsn.ua Фрідріх Мерц / © Associated Press Памела Андерсон / © Associated Press