Коли люди перетнули Північну Америку: Берингів міст виник пізніше, ніж вважалося

Берингів міст, що колись з'єднував Азію та Аляску, міг утворитися набагато пізніше під час останнього льодовикового періоду, ніж раніше вважали вчені. Нові дані значно звужують часовий інтервал, протягом якого люди могли мігрувати в Америку, пише Live Science.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

У новому дослідженні вчені виявили докази того, що цей сухопутний міст, ймовірно, існував близько 35 000 років тому, до найхолоднішої частини останнього льодовикового періоду, відомої як останній льодовиковий максимум. Зазначимо, що це узгоджується з даними про один із найдавніших правдиво датованих слідів людської діяльності в Америці — раніше 23 000-літні сліди було виявлено в національному парку Вайт-Сендс у Нью-Мексико.

Автори тепер стверджують, що нові дані припускають, що люди заселили регіон сухопутного мосту незабаром після підняття на поверхню.

Не секрет, що Земля регулярно переживає цикли, протягом яких поверхня нашої планети вкривається більшою чи меншою кількістю льоду. У розпал кожного льодовикового періоду рівень світового океану падає, оскільки вода замерзає, утворюючи масивні крижані щити. Наприкінці цих льодовикових періодів, коли температура підвищується, крижані щити тануть, а рівень моря знову підвищується.

Попередні дослідження показали, що в період з пізнього льодовикового періоду Берингів міст дав змогу тваринам, таким як мамонти й коні, переміщатися між Азією та Америкою. Однак більш точне розуміння того, коли сухопутний міст востаннє височів над рівнем моря, може допомогти пролити світло на те, коли і як люди вперше мігрували в Новий світ.

За словами співавтора дослідження, доцента Школи навколишнього середовища Массачусетського університету в Бостоні Джессі Фармера, попередні дослідження припускали, що рівень світового океану був приблизно на 130 метрів нижчим у період між 26 500 і 19 000 років тому. Це привело вчених до висновку, що Берингів міст знаходився вище рівня моря приблизно 70 000 років тому, зазначив він.

Однак тепер є ознаки того, що це ще не все. За словами Фармера, по-перше, неможливо точно визначити рівень моря того часу — навіть найновіші інструменти залишають похибку в 10-20 метрів. По-друге, вчених цікавить не середній світовий показник, а конкретно Берингова протока. Високі широти, наприклад, там, де розташована Берингова протока, були відносно близько до місць зростання льодовикових щитів — простими словами, вага льоду тиснула на сушу, підвищуючи рівень моря.

У своєму дослідженні Фармер з колегами показали, що Берингів міст міг бути затоплений у період від 46 000 до 35 700 років тому — тобто, він не був доступний для сухопутних перетинів. Дані про океанічні відкладення свідчать про те, що поживні речовини, характерні для Тихого океану, почали проникати в Північний Льодовитий океан у цей час. Найімовірнішим поясненням цього є те, що Берингову протоку в той час, ймовірно, було відкрито.

Дані також вказують на те, що Берингів міст міг знову відкритися лише приблизно за 10 000 років до піка останнього льодовикового періоду — значно пізніше, ніж вважалося раніше.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вчені дізналися, чому найбільші людиноподібні примати не вижили.

Раніше Фокус писав про те, що вчені досліджували еволюцію вошей, щоб зрозуміти нашу історію.