Вважали скарбом і носили як талісман: розкрито секрет скляних кульок із СРСР

У радянські часи скляні кульки були справжнім дитячим скарбом, навколо якого виросли десятки легенд і таємниць про їхнє загадкове походження.

Про що йдеться у матеріалі:

У часи Радянського Союзу майже кожна дитина мріяла знайти загадкову склянукульку — маленький скарб, який викликав справжній ажіотаж на подвір’ях. Про те, навіщо в СРСР робили круглі скляні кульки розповів блогер, автор YouTube каналу "Історик" у відео.

Главред розкрив таємницю скляних кульок з СРСР.

Таємниця радянських кульок: дитячі легенди і "цінна валюта"

"Якщо ви застали часи СРСР, то напевно бачили загадкові скляні кульки, які серед дітей вважалися справжнім скарбом", — розповідає автор YouTube-каналу "Історик".

Кульки були різних кольорів — прозорі, зелені, рідше червоні, сині чи коричневі. Саме ці яскраві варіанти цінувалися найбільше, адже зустрічалися рідко. Діти вірили, що кульки мають магічне або навіть військове походження.

"Одні стверджували, що ці кульки пов'язані з секретними військовими проєктами, інші — що їх використовують у кінематографі для зображення скарбів. Була навіть версія про їхнє позаземне походження", — зазначає блогер.
Дивіться відео про скляні кульки:

Через свою загадковість кульки стали своєрідною дитячою валютою. Їх можна було обміняти "на будь-що — від цукерок та іграшок до складного ножа або гарної рогатки", згадує автор.

Що відомо про скляні кульки СРСР

Знайти ці кульки у звичайному магазині було неможливо, тому діти вирушали на пошуки до залізничних колій або скляних заводів.

"Основним місцем, де їх можна було знайти, це залізничні колії, а також території склообробних підприємств", — пояснює "Історик".

Часто кульки просто носили із собою — як талісмани, або ж використовували у різних іграх.

Для чого в СРСР робили скляні кульки

Попри всі дитячі легенди, у кульок виявилось цілком реальне промислове походження. "Насправді ці загадкові скляні кульки — нічо інше, як напівфабрикат для виробництва скловолокна", — каже блогер.

Таку форму кулькам надавали не випадково — їх було зручно завантажувати в піч.

"Їх плавили при температурі 1200 градусів, а потім з них витягували тонкі склонитки, з яких формується дуже міцна склотканина", — пояснює автор.

Він додав, що під час транспортування на заводи через щілини у вагонах частина кульок випадала на землю.

"На залізничні колії такі кульки потрапляли під час їх транспортування… де їх потім і знаходила задоволена дітвора", — підсумував блогер.

Вам також може бути цікаво: