/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F58a21792c1c78c59b1bb78da20f5b001.jpg)
Магнітні бурі у жовтні: що готує новий тиждень і чи варто чекати великих подій
Чи будуть магнітні бурі з 6 по 12 жовтня?
Останні дані, представлені NOAA, показали, що до Землі наближаються відразу два корональні викиди маси (КВМ), один з яких стався 3 жовтня під час спалаху рівня M1.5 у групі сонячних плям AR4236. Обидві хвилі рухаються відносно повільно й, судячи з усього, не є дуже потужними, пише 24 Канал з посиланням на solen.info.
Однак, їхній спільний вплив може спричинити геомагнітну бурю, яка вразить планету вже 7 жовтня й триватиме також наступного дня, 8 жовтня, зазначає Spaceweather. Наразі потужність збурень оцінюється на найслабшому рівні G1, але через ефект Рассела-Макферрона вони мають усі шанси бути сильнішими (на жаль, сам ефект не дає вченим змоги прогнозувати його вплив).
Ефект Рассела-Макферрона виникає в періоди рівнодення, коли магнітне поле Сонця може з'єднуватися з магнітним полем Землі. Це створює своєрідний "коридор", що дозволяє сонячному вітру значно легше проникати в магнітосферу нашої планети, послаблюючи її відбиваючі властивості й викликаючи сильні збурення навіть без КВМ.
Яскраво-біла пляма посередині – це спалах 3 жовтня / Фото GOES X-ray satellite/SpaceWeatherLive
Зазначимо, що бурі рівня G1 і G2 в Україні не відчутні. Буря G3 може незначним чином проявитися у північних регіонах країни, але зазвичай потрібно щось іще потужніше, щоб ми побачили полярні сяйва у своїх широтах.
Що стосується подальших періодів, то вчені поки що не прогнозують нічого. Інших викидів, наприклад, 5 чи 6 жовтня не було. Варто нагадати, що у випадку коронального викиду маси зоряна матерія рухається до нас у середньому протягом трьох днів. Повільні потоки можуть добиратись до планети всі 5 днів, а найшвидші дістаються навіть за добу, хоча такі трапляються вкрай рідко. Тож якщо вчені не фіксують викидів у бік Землі протягом останніх трьох днів, це означає, що великої магнітної бурі не буде. Коли ж такий відбувається, збурення очікуються лише через кілька днів.
Наразі найбільшу загрозу для нас становлять плями з групи AR4232 (хоча вона переважно тиха, але може спалахувати вибухами красу M) та корональна діра CH1322, яка повільно рухається до нас і буде "дивитися" прямо на планету вже через кілька днів, посилюючи потік сонячного вітру. Якщо ефект Рассела-Макферрона до того часу не зникне внаслідок руху Землі, то це знову може призвести до збурень десь в останні дні тижня або на початку наступного.
Карта сонячних плям і корональних дір станом на 2 жовтня 2025 року / Фото SDO/solen.info
Неточний прогноз трьох ключових показників від NOAA
Центр прогнозування космічної погоди Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США щопонеділка видає дуже приблизний числовий прогноз космічної погоди на наступні 27 днів, хоча варто зазначити, що поведінка Сонця настільки непередбачувана, що прогнозувати щось більше, ніж на три дні, просто неможливо. Наприклад, згідно з цим прогнозом, Kp-індекс другого жовтня повинен був становити 2 (відсутня магнітна буря), але фактично піднявся аж до 7 (магнітна буря рівня G3). Тож до цих даних слід ставитися з великою обережністю, не забуваючи про постійні сюрпризи, які влаштовує нам наша зоря.
Якщо ви тим чи іншим чином враховуєте прогнози космічної погоди в своїй життєдіяльності, тоді конкретно ці прогнози від NOAA не варто брати до уваги, оскільки з великою імовірністю вони не збудуться.
Ці дані включають:
- Kp-індекс. Це планетарний K-індекс, який описує відхилення магнітного поля Землі від норми протягом тригодинного інтервалу. Значення визначається шляхом об'єднання даних з магнітометрів по всьому світу. Якщо спростити пояснення до максимуму, то Kp-індекс показує кількість сонячного вітру, який взаємодіє з магнітним полем планети в конкретний момент. З огляду на це він дає можливість продемонструвати силу та інтенсивність геомагнітних подій. Якщо Kp-індекс нижче 5 – магнітної бурі немає. Kp6 означає бурю на рівні G1, Kp – бурю G2 і так далі до Kp і G5.
- Показник радіовипромінювання F10.7. Радіовипромінювання Сонця на довжині хвилі 10,7 см, відоме як індекс F10.7, є надійним показником сонячної активності. Це один із найтриваліших записів спостережень за Сонцем, який ведеться з 1947 року. Це потік сонячного радіовипромінювання на частоті 2800 МГц, що виникає у верхній хромосфері та нижній короні Сонця. Він добре корелює з кількістю сонячних плям та інтенсивністю ультрафіолетового й видимого випромінювання Сонця. Вимірювання проводяться щоденно з поверхні Землі в будь-яку погоду, що забезпечує надійність та безперервність даних. Індекс вимірюється в "одиницях сонячного потоку" (sfu) і його значення коливаються від менш ніж 50 до понад 300 sfu протягом сонячного циклу. Індекс F10.7 є цінним інструментом для опису та прогнозування космічної погоди. Він дозволяє відстежувати екстремальне ультрафіолетове (EUV) випромінювання, що впливає на іоносферу та верхні шари атмосфери. Індекс також пов'язаний з ультрафіолетовим випромінюванням, яке впливає на стратосферу та озоновий шар. Завдяки тривалим спостереженням, що охоплюють понад шість сонячних циклів, ці дані надають важливу кліматологічну інформацію про сонячну активність.
- Планетарний A-індекс (Ap-індекс). Ap-індекс є показником, що відображає середньодобовий рівень геомагнітної активності. Він дозволяє оцінити збурення магнітного поля Землі за допомогою одного числового значення за день. Через нелінійний характер шкали Kp-індексу, її значення не можна усереднювати напряму. Тому для розрахунку Ap-індексу використовується наступний метод: протягом доби кожні три години вимірюється Kp-індекс (всього 8 значень), потім кожне з цих восьми значень Kp-індексу перетворюється в лінійний еквівалент, який називається A-індексом, і нарешті Ap-індекс є середнім арифметичним значенням восьми A-індексів за добу.
Прогноз радіопотоку 10,7 см та геомагнітних індексів з 6 по 12 жовтня / Скриншот 24 Каналу
Чи були магнітні бурі з 1 по 5 жовтня?
Перші дні місяця виявились дуже бурхливими. Земля пройшла через потужну магнітну бурю, що на своєму піку сягнула рівня G3. Насправді все почалося ще 29 вересня зі збурення магнітного поля, яке класифікували як слабку подію G1. Однак уже зранку 30 вересня ситуація почала стрімко змінюватися: близько 8:15 за київським часом потужність бурі зросла до рівня G2, а через півтори години досягла позначки G3, що класифікується як сильна магнітна буря.
- Як і передбачалось, буря продовжувалась і 1 жовтня, коливаючись від G1 до G2.
- Аналогічна ситуація спостерігалась і 2 жовтня, коли магнітні бурі тривали вже четвертий день поспіль, що буває вкрай рідко.
- Третього жовтня ми нарешті помітили перший спад: потужність бурі остаточно знизилась до G1 і в той же день повністю припинилась.
Такі явища вже можуть мати відчутний вплив на технологічну інфраструктуру. Згідно з класифікацією NOAA, бурі рівня G2 здатні викликати збої в енергосистемах високих широт та пошкоджувати трансформатори під час тривалих штормів. Рівень G3, своєю чергою, має ще більший вплив, який поширюється далі на південь. Крім того, виникають ризики для космічних апаратів: на їхніх компонентах може накопичуватися поверхневий заряд, а розширення земної атмосфери збільшує опір для супутників на низьких орбітах, що вимагає коригування їхнього положення. Також фіксуються проблеми із супутниковою та низькочастотною радіонавігацією.
Найцікавішим аспектом цієї бурі є її походження. Зазвичай настільки сильні збурення провокуються корональними викидами маси (КВМ) – гігантськими хмарами плазми, котрі Сонце викидає у космос. Проте цього разу жодних значних викидів у напрямку Землі зафіксовано не було. То звідки ж узялася буря?
- Першою причиною стали дві корональні діри на Сонці, позначені як CH1320 та CH1321. Вони викидають посилені потоки сонячного вітру в наш бік. Однак, самі по собі корональні діри рідко викликають бурі потужніші за G1.
- Їх посилила друга причина, а саме ефект Рассела-Макферрона.
Таким чином настільки тривала магнітна буря була наслідком поєднання двох цих факторів. Головним видимим наслідком таких подій є полярні сяйва. І хоча буря досягла рівня, за якого сяйва можуть спостерігатися на широті 50 градусів, в Україні їх не бачили. Основний "удар" припав на Північну Америку, де очевидці повідомляли про яскраві сяйва.
Сяйво над ісландським водоспадом Гюдльфосс з веселкою у нижньому правому куті / Фото Білла Вільямса

