Чому Франція не може вийти з політичної кризи та чи піде Макрон на дострокові вибори

14 годин – приблизно стільки "пропрацювали" міністри уряду Себастьєна Лекорню.

Абсолютний антирекорд, який буде побитий дуже нескоро.

Сам Лекорню пропрацював на посаді прем’єр-міністра Франції трохи довше – 27 днів.

Але і це є антирекордом в історії країни.

Причиною відставки уряду став конфлікт між двома ключовими політичними силами, що формували уряд: "макроністами" та правими "Республіканцями".

Проте важливішим є інше – це вже третя відставка уряду за останній рік.

І шансів, що наступний уряд буде здатний пропрацювати хоча б рік, майже немає.

Про те, куди рухається Франція, читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка 14 годин на повалення уряду.

Як Макрон втрачає контроль у Франції та чи уникне він перевиборів.

Далі – стислий її виклад.

Колишній міністр оборони, призначений 9 вересня Макроном на посаду голови уряду, Себастьян Лекорню довго не міг сформувати склад свого кабінету міністрів.

Зрештою, більшість міністрів (не всіх) було призначено увечері неділі 5 жовтня.

Очікувалося, що інші будуть призначені вже після виступу у парламенті 7 жовтня.

Причиною цього стали складнощі при затвердженні міністрів "Республіканцями" – правою політичною силою, яка була єдиним коаліційним партнером "макроністів".

За даними ЗМІ, в обмін на участь у нинішньому уряді "Республіканці" вимагали третину міністерських посад, а також згоду на більш жорстку міграційну політику.

В такій ситуації тактика збереження низки портфелів вакантними виглядала правильним кроком – це дозволяло запустити роботу нового уряду, не перериваючи політичних торгів із "Республіканцями".

Проте одне міністерське призначення, озвучене у неділю, виявилося "червоною ганчіркою" для консерваторів.

Йдеться про призначення Бруно Ле Мера на посаду міністра оборони та зі справ ветеранів.

Окрім Ле Мера, незадоволення "Республіканців" викликало призначення на посаду міністра економіки, на яку вони претендували, члена президентської партії "Відродження" Ролана Ескюра.

Тож "Республіканці" на з’їзді ухвалили рішення не входити до коаліції разом з "макроністами".

В такій ситуації виступ голови уряду перед Національними зборами мав стати абсолютним приниженням – прем’єр мав давати звіт по планах своєї роботи, вже знаючи про розпад урядової коаліції.

Тож щоб уникнути такого конфузу, глава уряду зранку зустрівся з президентом і подав йому заяву про відставку.

Чергова відставка уряду знову активізувала розмови про необхідність дострокових виборів – щонайменше парламентських.

І дійсно, якщо рік, що минув після попередніх виборів, показав, що президент так і не зумів знайти вихід з політичної кризи, то є потреба звернутися до виборців.

Чи залишаються у Макрона шанси уникнути перевиборів? Так, але їх небагато.

Один із них – домовитися з лівою опозицією.

Принаймні, про таку пропозицію від президента вже заявила лідерка "Зелених" Марін Тондельє.

За її словами, вони розглядають можливість "призначення лівого прем'єр-міністра".

Саме тому ані соціалісти, ані екологи наразі не поспішають відповісти на заклик лідера ультралівих Меланшона терміново зібратися та сформувати єдину позицію щодо перевиборів.

Але виклик, який постав перед президентом Франції, виглядає майже нездоланним.

Тим часом журналісти зафіксували, що вранці 6 жовтня Емманюель Макрон на самоті прогулювався набережною Сени.

І це – ідеальна ілюстрація становища, в якому зараз опинився президент Франції.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка 14 годин на повалення уряду.

Як Макрон втрачає контроль у Франції та чи уникне він перевиборів.