Європейський корч повертається

Або твоя машина придатна для війни, або це не машина. Понад десять років бойових дій змусили мене мислити саме так. І тепер пора подивитись, як справи в нашому європейському тилу, оскільки це вже не зовсім тил.

Техніка не може бути виключно показником комфорту. Це інструмент вашої живучості. Це питання вашої мобільності й автономії. І найкраще, що я міг би порадити у таких випадках, це хороша вантажопідйомність (якщо вийде, то від 700 кг) та простота ремонту «в полі».

Це не забаганки якогось божевільного фаната конкретної марки. Моєю першою машиною був «жигуль». Найдовше у своєму житті їздив на абсолютно цивільній «шкоді». Це ще до 2014 року, який вніс свої корективи. Тож можете видихнути. От тільки Європа не видихне. Місцевим гуру доведеться швидко вивчити мінімальні вимоги до «тачок», які потрібні для мобільних груп ППО.

Діттмар, допивай пиво та подавай Клаусу РПСку.

Після 24 лютого 2022-го українські волонтери «вичісували» Європу за пікапами та рамними 4×4. Це не злочин, бо ми платили і нам були потрібні саме такі автівки. Тим паче, ніхто їхніх власників праскою в живіт не катував. Одні люди платили, інші брали гроші.

Фактичний злочин було скоєно людьми, які заради швидких прибутків та маркетингу не поповнювали «продане» до України. Бо, поки українці Тарас і Микола кидали речі в щойно пригнаний пікап, Європа мчала за «зеленим» майбутнім.

Ясна річ, прості люди не винні. Однак за них було вирішено, що легковий автопарк швидко електрифікується. А вони це додумались підтримати копієчкою. Тобто центиком.

Це створює дисбаланс. На континенті все менше машин із реальною прохідністю та вантажопідйомністю. Зате в структурі парку зростає частка міських позашляховиків. Тобто так званих паркетників. Усі біди йдуть від планування, яке злили на користь вільного ринку. Кому, як не нам, ця риса притаманна ще?

І це не про комунізм. Коли вам треба їздити збивати дрони-камікадзе, а навколо паркетні дрищі, ще й «електрички» — знаєте, тут питання не про цінність запитів покупця. Питання інше: а де решта поділась?

Мої питання обґрунтовані. Наприклад, можу нагадати, що у Барселоні раніше збирали Nissan Navara. Багато таких «тачок» їздить нашими дорогами прямо зараз. От тільки іспанці їх випуск припинили ще 2021 року.

Одна графа досі не оптимізована. І ви знаєте, яка.

І, якщо хтось думав, що війнонька у нас змусила дядьків у Барселоні передумати, це зовсім не так. Ніхто нічого не повернув. Хоча мені ця машина свого часу дуже подобалась. Єдиним мінусом вважаю те, що колись розбив брову, сідаючи в неї. Проте, мабуть, стосовно того інциденту більше питань до моєї координації, ніж до виробників.

Данія вже запустила тимчасову заборону на польоти цивільних дронів після серії інцидентів на базах та в аеропортах. Польща вперше для НАТО збила ворожі БпЛА над своїм повітряним простором (щоправда, зовсім мало). Бельгія й Німеччина фіксували польоти над військовими об’єктами та зупинки аеропортів.

Чергова серія «Ну нікого ж не вбило».

Чому я це пишу? Бо на цьому сумному фоні виділяється та ж Данія. Вона вже прийняла інструкторів з України. І наша місія ділиться бойовим досвідом протидії БпЛА.

Правда, цьому бойовому досвіду теж треба на чомусь їздити.

Росіяни теж чудово бачать, що відбувається. Поки вони знущаються над державами ЄС, вибиваючи «бінго» дронами в їхньому небі — сам термін «мобільна вогнева група» припиняє бути чисто українською екзотикою. Вибачте, але це потреба решти континенту також. Бо одного чудового дня ці дрони полетіли без бойової частини. А іншого, не менш чудового, полетять уже з нею. І доведеться збивати.

На той момент уже не буде важливо, хто що запланував та про що дискутує у своєму парламенті. Як і будь-коли, кризова ситуація опустить усіх мрійників до їх реального рівня підготовки.

2023 року у Європі було зареєстровано приблизно 144 тисяч пікапів. Думаю, вже не треба пояснювати, що таке Volkswagen Amarok. Та лідером, як не дивно, вважався Ford Ranger — він ще й зберіг першість і у 2024-му. Цього року надійшла його PHEV-версія. Поставки Ranger PHEV стартували навесні. Доступний Isuzu D-Max EV, що виходить на лівокермові ринки ЄС у III кварталі цього року: повноцінний 4×4 із тягою до 3,5 т.

Окрім звичної для всіх Toyota, є британський INEOS Automotive. Останній продає Grenadier (рамний 4×4) і Quartermaster (пікап). Для Європи особливо добре, що все це щастя виробляють у Франції на колишньому заводі Mercedes. Читав щось про перебої з постачанням, але на даний момент лінія працює.

Втім, не продажами єдиними живе ринок. Те, що ніхто з нас точно не може порадити європейцям, мають розібрати вони самі — це постачання запчастин.

Знаю, що той самий INEOS має власні ремонтні пункти, але отримав доступ і до мережі Bosch Car Service. Це понад 10 тисяч майстерень по світу із великою щільністю у Євросоюзі (а це якраз чудово).

Ford має у Європі майже 800 сервіс-центрів, але вже планує збільшити їх кількість. Toyota може похвалитись лише 500 такими центрами, наприклад.

Подібні сервіси — LKQ Europe (до 1000 відділень), Alliance Automotive Group (приблизно 2500 точок по Європі), британська AutoCare/UGS (десь 1000 точок). І це я просто пошукав у мережі. Європейцям доведеться шукати вже на практиці, бо це питання їх подальшого виживання.

Політики говорять, лікарі готуються.

А тепер дивіться на цікаву статистику. Із 2022 року Європа так старанно гналася за «зеленою» мрією, суцільним акумулятором та екологією на максимум. Утім, 2024 року серед легких комерційних авто на території Євросоюзу 89% охопив дизельний двигун. Здається, адепти ринкових рішень навіть тут спіймали облизня.

Часу на підготовку вже вкрай мало, але він ще є. Важливо розуміти, що Європі це завданнячко перекласти більше ні на кого: такого тилу, яким вона була для нас у 2022 році, в неї немає чисто з географічних причин. Доведеться самотужки.

Наші механіки щодня складають стільки різних корчів, маючи настільки обмежені ресурси, що їхній подвиг несправедливо недооцінюють. Наші західні партнери мають більший потенціал. Як мінімум, їм цей потенціал не виносили обстрілами майже чотири роки поспіль.

Тому я все ж вірю, що європейці прокинуться, коли комфорт поступиться питанню виживання. Найскладніше для Євросоюзу з його потенціалом — не увімкнути воєнні рейки промисловості, а наважитися на це.