Інформаційна зброя після атаки ракетами або як працює російське ІПСО і чому воно найнебезпечніше зараз
Інформаційна зброя після атаки ракетами або як працює російське ІПСО і чому воно найнебезпечніше зараз

Інформаційна зброя після атаки ракетами або як працює російське ІПСО і чому воно найнебезпечніше зараз

Фейки / © ТСН.ua

Сьогодні вночі Київ та низка інших міст знову під обстрілом. Є поранених, частина столиці без світла. В такій же ситуації й інші міста країни. Але найважча фаза атаки розпочнеться зараз — коли полетять інформаційні ракети..

Чому ІПСО активується саме після обстрілів

Інформаційно-психологічна операція не випадкова. Вона синхронізована з фізичною атакою за простою причиною: людина після травматичної події перебуває у стані максимальної психологічної вразливості. Саме час наступати на психологічному фронті. 

Коли ви щойно вийшли з укриття, коли адреналін ще в крові, коли бачите пошкоджені будинки або сидите без світла та води — мозок працює інакше. Критичне мислення послаблене. Емоції загострені. Страх, гнів, безпорадність — усе це чудові супутники для маніпуляції.

Росія це знає. І використовує.

Якби вони запустили ті самі меседжі про «марність опору» вчора, коли всі були спокійні — їх би проігнорували або висміяли. Але сьогодні, коли люди виснажені і налякані, ці самі слова проникають глибше. Як і мій текст, стає актуальним саме зараз. 

Як працює механізм впливу

ІПСО після обстрілу працює за кількома паралельними векторами:

  1. Посилення травми

Замість того, щоб дати людям заспокоїтися, інформаційне середовище штучно підтримує стан тривоги. Фейки про «нові хвилі атак», свідоме перебільшення кількості жертв, паніка навколо відключень світла, тепла, води. Відсутності розумної влади. Мета — не дати людині вийти зі стану стресу, утримувати її в режимі «бий або біжи» якомога довше.

  1. Підміна фокусу

Агресор — Росія. Але меседжі зміщують фокус: «Чому ППО не збила?», « де була влада?», «Чому досі немає світла?», «провалили підготовку захисту». Увага переноситься з того, хто атакує, на тих, хто захищає. Виникає внутрішній конфлікт замість консолідації.

  1. Створення відчуття безвиході

«Це триватиме вічно», «Нас не захистять», «Ніхто не допоможе» «Може, час домовлятися», «Чи варто нам продовжувати бити по болоту». Ці фрази не пропонують рішень — вони культивують безпорадність. А безпорадність породжує капітуляційні настрої.

Вплив на прийняття рішень: від побутового до державного

ІПСО впливає на кількох рівнях одночасно:

Побутовий рівень

Людина, яка щоночі йде в укриття, накопичує втому. Коли до фізичного виснаження додається інформаційний тиск («це ніколи не закінчиться»), починаються думки про еміграцію, про те, щоб забрати дітей, про те, що «може, справді немає сенсу», «як вони всі задовбали». 

Це не слабкість — це нормальна реакція психіки на тривалий стрес. Але саме цю реакцію ІПСО намагається посилити і спрямувати у потрібне русло.

Рівень бізнесу та підприємств

Керівник компанії після чергового обстрілу стикається з рішенням: інвестувати далі чи виводити бізнес? Якщо інформаційний фон постійно сигналізує про «відсутність перспектив», «неминучість поразки», «неможливість захисту інфраструктури» — це впливає на рішення.

Один керівник може втримати нерви. Але коли десятки підприємців щодня отримують однакові сигнали — ефект накопичується. Капітал тече туди, де бачить майбутнє. ІПСО намагається переконати, що майбутнього тут немає.

Рівень державних інституцій

Найнебезпечніше ІПСО впливає на тих, хто приймає стратегічні рішення. Коли посадовці, військові, дипломати бачать постійний потік песимізму — навіть розуміючи, що це маніпуляція — це створює фоновий шум у голові.

«А що, якщо суспільство справді втомилося?» «А що, якщо люди більше не витримають?», «Може, нам справді варто шукати компроміси?». Ці сумніви можуть призвести до передчасних поступок, до рішень, прийнятих не з позиції сили, а з позиції страху. Тобто змушувати помилятись. 

Чому це працює: психологічні механізми

ІПСО експлуатує кілька фундаментальних особливостей людської психіки:

Ефект доступності-  ми переоцінюємо ймовірність того, що часто бачимо. Якщо щодня бачите меседжі про «неминучість поразки» чи «найважчу зиму», мозок починає сприймати це як більш вірогідне, ніж воно є насправді.

Втома від рішень — тривалий стрес виснажує ресурс для прийняття рішень. У такому стані людина схильна обирати “легкі” рішення, навіть якщо вони неправильні. “Здатися і це закінчиться” — здається простішим, ніж “продовжувати боротися”.

Соціальне підтвердження — коли бачимо, що “багато людей так думають” (навіть якщо це боти), ми схильні приєднуватися до цієї думки. Ілюзія консенсусу створює враження, що “всі вже так вирішили”.

Ефект негативу — негативна інформація привертає більше уваги, ніж позитивна. Один фейк про «провал ППО» поширюється швидше, ніж десять правдивих повідомлень про збиті ракети.

Що робити: індивідуальний та колективний захист

На особистому рівні:

Найперше, усвідомити момент вразливості.

Якщо ви щойно пережили обстріл — ваш мозок зараз не в оптимальному стані для прийняття рішень. Це нормально. Але це означає, що зараз найгірший час читати новини або приймати важливі рішення. Дайте собі час заспокоїтися.

Обмежте споживання інформації. Після атаки — тільки офіційні джерела і тільки перевірена інформація. Ніяких коментарів під постами, ніяких Telegram-каналів «анонімних інсайдерів», ніяких «експертів», які раптом з’являються після кожного обстрілу з ідентичними меседжами.

Перевіряйте джерело

Хто це пише? Коли створений акаунт? Яка історія публікацій? Чи є верифікація? Боти та агенти впливу часто маскуються під «звичайних людей» або «експертів», але їхня поведінка має патерни.

На рівні організацій та держави:

Важлива швидка комунікація після атак. Кожна година мовчання після обстрілу — це година, коли ІПСО працює без опору. Офіційна інформація має з’являтися швидко: що сталося, які дії вживаються, коли буде світло, скільки ракет збито. Вакуум інформації заповнюється фейками. Влада має бути поруч.  

Прозорість без паніки

Люди не діти. Вони витримають правду. Але їм потрібна правда цілком, а не фрагментами, які потім домислюють боти. «Так, була атака. Так, є пошкодження. Так, працюємо над відновленням. Ось що ми робимо. Ось коли буде результат».

Отже. У сучасній війні перемагає не лише той, у кого більше танків, а і той, хто зламає волю противника.

Фізичні ракети руйнують будинки. Інформаційні ракети руйнують надію, довіру, єдність. І якщо від перших нас захищає ППО, то від других — тільки критичне мислення.

Кожен раз, коли ви зупиняєтеся перед тим, як поширити паніку, — ви збиваєте інформаційну ракету. Кожен раз, коли перевіряєте джерело, — ви ставите щит. Кожен раз, коли зберігаєте спокій і допомагаєте іншим зберегти його, — ви робите внесок у перемогу.

Це не патетика. Це механіка гібридної війни.

Світло повернеться. Рани загояться. Будинки відбудуються.

Питання лише в одному: чи дозволимо ми їм зламати те, що не бачать ракети, — нашу здатність опиратися.​​​​​​​​​​​​​​​​

Яке свято 11 жовтня 2025 року / © ТСН

Читати публікацію повністю →

Російська ракета / © Associated Press

Читати публікацію повністю →

Україна пережила чергову атаку / © Getty Images

Читати публікацію повністю →

За минулу добу ліквідовано понад 1100 російських окупантів. / © Associated Press

Читати публікацію повністю →

Джерело матеріала
loader
loader