/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F434%2Fc64d3d20b88751821236029d016a9820.jpg)
Розкриті технічні характеристики нового американського ударного дрона Switchblade 400
Американська компанія AeroVironment представила на виставці AUSA 2025 у Вашингтоні баражувальний боєприпас Switchblade 400 для ураження бронетехніки на середніх дистанціях. Система поєднує дальність до 65 кілометрів, тривалість польоту 35 хвилин та повну інтеграцію з цифровими платформами Nett Warrior і ATAK.
Switchblade 400 — портативний комплекс масою менше ніж 18 кілограмів, який запускається з трубчастої установки одним бійцем за лічені хвилини. Після запуску дрон переходить у режим барражування над районом, веде спостереження через електрооптичну та інфрачервону камеру з гіростабілізацією, а потім атакує зі швидкістю понад 145 км/год. Розпізнавання цілей доступне на відстані 5,5 кілометра вдень і 1,4 кілометра вночі.
Ключовою особливістю є алгоритм автоматичного розпізнавання цілей з використанням обчислень «на краю» для покращення ідентифікації в реальному часі. Оператор залишається «у контурі прийняття рішення», підтверджуючи удар вручну. Архітектура побудована за принципом MOSA, що дозволяє оновлювати програмне забезпечення та інтегруватися в існуючі тактичні мережі.
Комплекс підтримує радіоагностичну сумісність з наявними засобами зв’язку підрозділу. Система працює в умовах радіоперешкод або часткової відсутності GPS. Стандартний інтерфейс Common Launch Tube дозволяє встановлювати пускові установки на різні платформи — наземні машини, дрони, катери.
Бойова частина оптимізована для пробиття броні та знищення рухомих цілей, що робить Switchblade 400 ефективним проти легких танків, БМП і бронеавтомобілів. Завдяки точності наведення система може працювати спільно з розвідувальними безпілотниками, артилерією або піхотою.
Новий комплекс доповнює лінійку AeroVironment з моделями Switchblade 300 і 600, позиціонуючись як баланс між мобільністю та потужністю ураження. Розгортання дозволяє невеликим підрозділам вести протитанкові удари на відстані понад 60 кілометрів, що раніше вимагало крупніших систем або авіаційних платформ.

