У Запоріжжі попрощалися з воїном, який понад рік вважався зниклим безвісти

“Сьогодні в останню путь проводжаємо мого сина - Олександра Дорохова. Він - “на щиті”. Рік і 2 місяці він був безвісти зниклий. Я до останнього надіялась дочекатися його живим, навіть коли йшла на впізнання тіла, все ще надіялась. Моя надія померла останньою. Він був життєрадісний, веселий. Був добряк. Коли я хворіла, він завжди був біля мене. Це була моя опора, а зараз я її втратила. Хоча навіть після своєї загибелі він виконав свою обіцянку. Він обіцяв мені поїхати на Хортицю, побувати в козацькій церкві. Пам’ятаю, що на нього ще змалку казали, що він запорізький козак. І от сьогодні він виконав свою обіцянку - ми всі на Хортиці, в козацькій церкві, прощаємось з ним”, - розповіла мати бійця Світлана Дорохова, яка щотижня виходила на акції підтримки полонених та безвісти зниклих.

У Запоріжжі попрощалися з бійцем, який понад рік вважався зниклим безвісти / Фото: Дмитро Смольєнко. Укрінформ

Олександр народився в селищі Степногірськ, потім родина переїхала до села Кам’янське, яке нині знищене російськими військами. На початку повномасштабного вторгнення Олександр пішов до ТЦК, але через стан здоров’я його не взяли до війська. Тоді чоловік долучився до волонтерських організацій та доставляв гуманітарні вантажі до прифронтових громад, а з часом - допомагав вивозити людей, в тому числі і з рідного Кам’янського.

У вересні 2023 року Олександр все ж таки був добровільно мобілізований. Служив на посаді сапера в групі інженерного забезпечення 151 ОМБр військової частини А 4941. 24 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині він загинув, але більше року вважався зниклим безвісти.

Побратими Олександра, які сьогодні приїхали аби провести його в останню путь, кажуть, це була добра душа, людина-сонце, з ним завжди можна було поговорити.

“Він врятував двох людей. Не можу розповісти деталей, але завдяки тому, що він не розгубився у складній ситуації, нині живі дві людини. Я б вклонилася йому в ноги, якби він був живий”, - говорить посестра загиблого бійця Світлана.

Олександру назавжди буде 36 років. У нього залишилась мати та неповнолітній син.

Мати бійця каже, якщо здоров’я їй дозволить, то вона і надалі буде виходити на акції, які проходять в місті на знак підтримки полонених та безвісти зниклих. За словами жінки, вони з сином мали один на двох девіз “якщо не я, то хто”.

Як повідомляв Укрінформ, у Києві на Майдані Незалежності попрощалися з відомим художником Давидом Чичканом, який загинув на фронті.