Як ховали людей до та після хрещення Русі - забуті ритуали давніх слов’ян

До хрещення Русі наші предки-слов’яни мали власні традиції поховання, що відображали їхній світогляд і уявлення про життя та смерть.

Ви дізнаєтеся:

У давнину поховання людей на території сучасної України мало глибокий ритуальний і сакральний сенс. Наші предки вірили, що смерть не означає кінець, а лише перехід у інший світ, тому обряд поховання супроводжувався магічними, релігійними та символічними діями.

Главред дізнався про давні традиці поховання, які існували на території України.

Чому предки проводили кремацію

Кремація - це не лише сучасний спосіб поховання, а й давня традиція, яка була поширена на території сучасної України ще за часів Трипільської культури. Люди того часу надавали перевагу вогню над землею, вважаючи, що спалення тіла допомагає душі швидше потрапити у загробний світ і запобігає стражданням, що могли б переслідувати тіло, залишене без обряду.

У слов’ян кремаційний обряд називався "кродування" або "крадування", що походить від слова "крада" - вогняне коло, жертовник. Мовознавець А. Котляревський зазначав, що це слово також пов’язане із санскритським cradda, що означає "священна жертва на честь мертвих".

Як слов'яни проводили кремацію

Спершу готували поховальне багаття, на яке покладали тіло померлого. Навколо споруджували ритуальне коло з лози та соломи - так звану краду, що мала форму кола чи овалу. Рів і огорожа слугували для відділення світу живих від світу мертвих. Коли багаття запалювали, палаюча огорожа закривала процес згоряння тіла від очей учасників обряду, одночасно створюючи сакральний простір.

Чому з'являлися кургани

Поховання тіл у землю у слов’ян та трипільців майже не практикувалося. Більшість тіл спалювали, а попіл збирали в урни - традиція, яка з’явилася саме за Трипільської культури. Через це археологи й досі не можуть точно визначити антропологічний тип трипільців, адже залишків тіл майже не залишилося.

Спочатку урни ховали поодинці, згодом - у курганах. Над урнами насипали невеликі округлі пагорби висотою до 1 м і діаметром до 12 м, що нагадували сучасні могили.

Як предків ховали у човнах

Окрім курганів, траплялися поховання шляхом спалення у човнах. Човен мав магічне значення, переносив душу померлого до загробного світу, символізуючи плавання до "острова мертвих", що знаходився за морем. Така практика поєднувала релігійні вірування, обряди та сакральну символіку, показуючи, наскільки важливою була кремація в духовному житті давніх українських народів.

Як ховали людей до хрещення Русі

Як розповіла кандидатка історичних наук, археологиня Евеліна Кравченко, Київська Русь сформувалася як держава з прийняттям християнства в 988 році. До того населення Середнього Подніпров’я спалювало померлих, а попіл пересипав у горщики-урни, які ховали переважно без супровідних предметів.

Варязька знать, яка прийшла з Рюриковичами, ховала своїх померлих у курганах. Відомі такі поховання, наприклад, у Шестовиці Чернігівської області та на Старокиївській горі в Києві, де згодом побудували Десятинну церкву.

Розкопки кургану у Шестовиці - відео:

Ще раніше, у бронзовому та залізному віках, існували різноманітні обряди: деяких людей ховали обличчям вниз і притискали камінням - так поховали тих, кого вважали відьмами чи упирями.

Як людей ховали після хрещення Русі

Після прийняття християнства похоронні звичаї змінилися. Людей перестали спалювати, почали ховати в дерев’яних трунах, іноді з натільним хрестиком. Процес переходу від дохристиянських традицій до християнських тривав до XII століття.

Одним із давніх християнських звичаїв є поховання на третій день після смерті. Як пояснила УНІАН етнологиня Леся Горошко-Погорецька, це пов’язано з церковними канонами. Крім того, традиційно біля покійного не залишалися самотньо - вважалося, що його душа ще вдома і потребує захисту від нечистої сили. Тому у кімнаті, де лежав покійний, запалювали світло і не дозволяли гасити свічки.

Вас також може зацікавити: