Картелі як комбатанти

Президент США нарешті назвав ворога: зараз це наркокартелі. Оголошення їх незаконними комбатантами та визнання збройного конфлікту означає одну з найвагоміших змін нацбезпеки в сучасній історії.

Десятиліттями Вашингтон трактував насильство картелів як злочин. Таку собі проблему для прокурорів, а не для генералів. Висувалися обвинувачення. Відбувалися арешти активів, навіть запроваджувалися санкції. Проте картелі весь цей час вели інший тип конфлікту.

Вони воювали, поєднуючи методи терору, розвідки та збройного контролю територій. Називати це «злочином» означало гарантувати поразку. За даними Armed Conflict Location and Event Data Project, Мексика входить до числа найбільш насильницьких зон конфліктів у світі. Вона поступається лише Палестині, М’янмі та Сирії.

Ще це друга за небезпекою держава для цивільного населення. Ми не говоримо про якусь далеку «державу-невдаху». Це південний кордон США. Там війни картелів щодня доносяться відлунням і до американських громад.

Що ховає промова Геґсета?

Стара парадигма провалилася. Десятиліттями федеральна влада наполягала на правоохоронній оптиці. Відомства діяли в рамках дуже обмежених повноважень, де їх завдання зводилось до тандему «виявлення та моніторингу».

Так, правоохоронці карали за злочини. Але вони не ламали ті механізми. Так вузький масштаб операцій призвів до стратегічної сліпоти. Поки в США прокурори подавали позови й будували справи перед судовими засіданнями, картелі знищили інституції, загнали в рабство населення і збудували свої тіньові імперії.

Корпус морської піхоти завжди радить одне правило. Те, як ви визначаєте середовище, визначає й те, як ви в ньому дієте. Колись ми відмовилися визначити картелі як сторону конфлікту. І відтоді вели неправильну війну. Хоча за всіма операційними мірками картелі — гібридні загрози.

Вони контролюють території. Щойно їм потрібна ваша лояльність, вони здобувають її через терор. Вони завжди мають власне, суто паралельне державі керування. Вони можуть обкласти вас (чи ще когось) податками. Вони здійснюють «судочинство». Вони навіть «захищають» місцеве населення.

Їхня сила тримається на корупції та шпигунстві. Картелі йдуть на підкуп чиновників, проникають до державних установ і компрометують правоохоронців через агентурні мережі, що більше нагадують роботу розвідки.

Картелі діють у наземному, повітряному, морському, підземному, кібер- та електромагнітному просторах, навіть мають власні шифри. Вони застосовують дрони. Якщо їм потрібні тунелі, їх буде викопано. Це актори, що ведуть гібридні кампанії.

Картелі займаються контрабандою. Цим вони дестабілізують вороже середовище. Масова міграція перетворилася на зброю: вона перевантажує інституції та відволікає оперативників, маскуючи іноземне проникнення. Мільйони нелегалів із понад 170 країн переходили наш кордон під пильним наглядом картелів.

Мета була не лише в прибутку. Це демографічне розхитування.

Згідно з федеральним правом, тероризм включає насильство, спрямоване на те, «щоб залякати або примусити цивільне населення» чи «вплинути на політику уряду». За цим визначенням «Сіналоа» та «Халіско» слід кваліфікувати як терористичні організації.

Колись у Texas Public Policy Foundation мені довелось свідчити перед законодавчим органом Техасу та Конгресом США. Тоді я попереджав, що конфлікт картелів у Мексиці відповідає визначенню «неміжнародного збройного конфлікту», якщо судити за Женевськими конвенціями.

Я описував картелі як гібридних повстанців. Іноземні терористичні організації, що поєднують парамілітарне насильство, нелегальну економіку та політичну корупцію для підпорядкування населення. На слуханнях у березні 2025 року я сказав таке:

«Сьогодні Мексика більш коректно описана як держава, де врядування зруйноване в ключових регіонах, а в політичному й економічному житті домінують іноземні терористичні організації — подібно до Афганістану».

Декларація президента підтверджує те, про що багато хто з нас говорить роками. Це не проблема прикордонників, це війна за суверенітет.

Операції картелів охоплюють уже 65 країн. Китайські мережі постачають хімічні прекурсори й відмивають їхні гроші. «Хезболла» та іранські агенти використовують ті самі контрабандні коридори. Росія і Венесуела забезпечують логістику й прикриття.

Europol підтвердив спільне виробництво метамфетаміну та кокаїну картелями разом із європейськими структурами. Це глобальна гібридна війна, яку ведуть через проксі.

Америка вже бачила цю схему. В Афганістані ми зазнали невдачі не через брак сили, а через те, що самі підживлювали корупцію. Ми фінансували партнерів, уже загарбаних нашими ворогами. Спеціальний інспектор із відбудови Афганістану задокументував, як допомога США підтримувала ту саму систему, яку мала реформувати.

Адмірале, пиши БРку!

Паралелі з Мексикою та Венесуелою разючі. Деякі з їхніх урядів укривають картелі, забезпечуючи безкарність і контракти. Продовжувати фінансувати чи легітимізувати таких «партнерів» означає повторити афганську помилку. Та цього разу — вже у себе під боком.

Визнання картелів незаконними комбатантами розблоковує міжвідомчу координацію: Мінфін б’є по фінансових мережах, IRS перевіряє підставні фірми, а Мін’юст переслідує злочинців у максимально дозволеному законом обсязі. Це повномасштабний підхід, який нарешті відповідає потужності супротивника.

Нова рамка більш чітко встановлює правила застосування сили й обміну розвідувальними даними. Тепер ми можемо бити по мережах як таких, а не лише по їхніх бухгалтерах.

Картелі слугують зручними «прокладками» для ворогів Америки. Китай постачає хімікати, Іран і «Хезболла» перевозять вантажі, Росія та Венесуела відмивають доходи. Стабільність Заходу тепер залежить від того, чи визнають США, що це війна, а не кримінал та прикрі новини.

Цією декларацією США відновлюють принцип Рейгана: мир через силу. Як сказав міністр війни Піт Геґсет: «Наше завдання номер один — бути сильними, щоб ми могли запобігти війні із самого початку». Відповідність загрози надсилає сигнал картелям та державам за їхніми спинами: «Викличете нас на бій — неодмінно програєте».

Що ж, де-факто війну оголошено. Тепер єдине питання — чи матиме Америка волю її виграти. Законодавчі збори штатів, Конгрес і суспільство мають згуртуватися навколо цієї стратегії. Половинчасті заходи повністю провалилися. Тепер ситуація вимагає від нас єдності, чіткості й рішучості.

США під загрозою. Президент провів межу. Тепер нація має стати за нею і боротися аж до перемоги.