Висока ціна технологій: темна сторона роботи з даними для ШІ

Штучний інтелект приніс людству чимало “зручностей”: від жартівливих відео зі Стівеном Хокінгом у ролі рестлера до тисяч нейромережевих подкастів та безлічі треків на Spotify. Проте за цим технологічним прогресом прихована висока ціна. Крім величезних енергетичних витрат, що повертають нас до рівнів забруднення часів промислової революції, індустрія ШІ покладається на глобальну систему експлуатації, де низькооплачувані працівники з бідніших країн виконують невидиму інтелектуальну роботу, забезпечуючи функціонування нейромереж.

За даними Agence France-Presse (AFP), дедалі більше людей із таких країн, як Кенія, Колумбія та Індія, висловлюють обурення жахливими умовами праці. Наприклад, щоб чат-бот міг скласти звіт про аутопсію, підрядники змушені переглядати тисячі моторошних фотографій із місць злочинів – процес, який називають “розміткою даних”.

Хоч робота й дистанційна – що дозволяє компаніям економити на офісах, – вона далека від звичної “роботи за ноутбуком”. Працівники розповідають про виснажливі години праці, відсутність елементарних заходів безпеки та постійне контактування з насильством і кров’ю. За суттю, це мало чим відрізняється від модерації контенту в соцмережах – ще однієї цифрової індустрії, що будується на експлуатації праці людей із країн, що розвиваються.

“Весь день доводиться дивитися на трупи та сцени злочинів, – каже кенийський спеціаліст з розмітки даних Ефантус Канюгі. – Жодної психологічної підтримки нам не надають”.

Ситуацію ускладнює й те, що цих працівників не наймають безпосередньо компанії OpenAI або Google. Натомість ІТ-гіганти укладають контракти з посередниками, які і залучають людей, як Канюгі. У його країні немає жодного закону, що регулював би таку діяльність.

Одним із найбільших гравців у цій сфері є Scale AI, що керує численними дочірніми компаніями і “прокладками”, співпрацюючи з OpenAI, Meta та навіть Пентагоном.

Проте, як повідомляє AFP, практика однієї з дочірніх компаній Scale AI – Remotasks – виглядає ще більш цинічною: вона платить працівникам близько одного цента США за завдання, виконання якого може займати кілька годин. Сам Канюгі порівнює це з “сучасним рабством”.

“Люди починають страждати від проблем із зором, болів у спині, у них розвиваються тривожність і депресія, – розповідає він. – Ми працюємо по двадцять годин на день, шість днів на тиждень, але отримуємо копійки, а інколи й зовсім залишаємося без оплати”.

Тож, коли ви запускаєте ChatGPT або питаєте Grok: “Це правда?”, варто згадати про тих, хто допомагає цим системам існувати – часто ціною власного здоров’я та людської гідності.