Як в ЄС посилюють покарання за порушення санкцій проти РФ і що має зробити Київ

У квітні 2024 року Європейський Союз зробив крок, якого міжнародна спільнота очікувала понад два роки після початку повномасштабного вторгнення Росії – ухвалив Директиву 2024/1226 про криміналізацію порушення санкцій.

Директива встановила єдині для всіх держав-членів мінімальні стандарти, зокрема визначила, які дії вважати злочинами, які покарання за них мають бути передбачені і як налагодити розслідування та міжвідомчу співпрацю.

На адаптацію національного законодавства країни-члени ЄС мали рік – до 20 травня 2025 року.

Однак, як показало дослідження Аналітичного центру "Інститут законодавчих ідей", на практиці процес адаптації законодавства ЄС до національних правових систем держав-членів виявився значно складнішим, ніж очікувалося.

Про лідерів та аутсайдерів процесу, різні підходи до адаптації, а також про виклики для України, читайте в статті керівника проєктів "Інституту законодавчих ідей" Андрія Климосюка Покарання неуникне? Як країни ЄС криміналізують порушення санкцій.

Далі – стислий її виклад.

Станом на липень 2025 року 18 держав-членів ЄС все ще не повідомили Єврокомісію про здійснення повної адаптації директиви у свої національні законодавства.

Вчасно впоралися лише Естонія та Фінляндія.

Литва, Латвія та Швеція ухвалили потрібні акти в строк, але вони набрали чинності вже після встановленого терміну.

Лідерство в питанні адаптації продемонстрували країни Балтії та Скандинавії – регіони, які історично найгостріше відчувають загрозу від Росії.

Проте вони обрали різні технічні підходи до транспозиції Директиви.

Натомість Словаччина, Данія, Чехія, Угорщина та Кіпр завершили законодавчий процес із запізненням.

Греція, Іспанія, Мальта, Німеччина, Польща та Румунія підготували та опублікували імплементаційні проєкти, які перебувають на етапі обговорення.

Італія ж значно запізнюється з транспозицією.

Причини недотримання термінів різноманітні та пов’язані зі специфікою національних правових систем.

Попри різні підходи до адаптації, більшість країн встановили покарання за порушення санкцій, які суттєво перевищують мінімальні стандарти Директиви.

Таке посилення покарань демонструє, що держави розуміють не лише юридичну, а й геополітичну природу санкційних порушень, оскільки йдеться про пряму допомогу агресору та підрив колективних зусиль ЄС у протидії агресії.

Лише впродовж літа 2025 року іноземні суди винесли сім вироків.

Вони призвели до позбавлення волі порушників, а також штрафів і конфіскацій на понад €9 млн.

Натомість в Україні, яка найбільше страждає від російської агресії, подібна система перебуває лише на стадії формування.

У той час як країни-партнери посилюють відповідальність, в Україні досі відсутня окрема норма, яка встановлює кримінальну відповідальність за порушення санкцій.

Законопроєкт №12406, який має це виправити, досі очікує на остаточне схвалення.

До другого читання його доповнили шкідливими поправками, проти яких виступила громадськість.

Для України Директива 2024/1226 є чітким дороговказом того, яким має бути наше законодавство на шляху до ЄС, тому для ефективної адаптації її положень необхідно перейняти низку норм (про них у повній версії статті).

Ухвалення законопроєкту №12406 є критично важливим як для виконання євроінтеграційних зобов’язань, так і для захисту національної безпеки в умовах триваючої війни.

Докладніше – в матеріалі Андрія Климосюка Покарання неуникне? Як країни ЄС криміналізують порушення санкцій.