Ректора Маріупольського державного університету та новопризначеного заступника міністра освіти і науки Миколу Трофименка звинуватили у плагіаті в кандидатській та докторській дисертаціях. Результати аналізу обох робіт оприлюднено на сайті "Плагіат і фальсифікації в наукових працях".
У Трофименка є дві дисертації: кандидатська 2011-го та докторська 2024-го, обидві — з політичних наук. Першу він захистив під назвою "Антиглобалістський рух і Україна: політологічний аналіз" в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України. У ній антиплагіатори виявили академічний плагіат на 27 сторінках, що становить приблизно 19% основного тексту.
За даними аналітиків, перше джерело плагіату походить із російських видань, а саме зі збірника "Антиглобализм и глобальное управление: Доклады, дискуссии, справочные материалы" (МГИМО, 2006). Також знайдено численні фрагменти, скопійовані з інших джерел без посилань. У деяких місцях покликання є, але в інших їх видалено, тоді як деякі слова земінено, наприклад "в Росії" на "в Україні".
У дисертації Трофименка також виявили збіги з іншими матеріалами: статтею "Неолиберальная глобализация и ее противники (…)" зі збірника "Альтерглобализм и антиглобалистские движения в современном мире" (ІНІОН РАН, 2006) та рефератом Єкатєріни Ушковай "Альтернативный глобализм: новые мировые движения протеста". Ці джерела не були зазначені у списку використаних, натомість Трофименко кілька разів посилався лише на сам збірник, з якого вони походять. До того ж під час запозичення заступник міністра освіти вигадував посилання на іноземні джерела, яких насправді не існує.
Антиплагіатори також встановили, що дослідник переписував готові аналітичні тексти російських авторів, які переказували роботи західних учених і видавав їх за власні. Одного разу Трофименко пропустив слово "против", через що вийшло неправильне твердження, ніби французька газета Le Monde Diplomatique "бере участь в організаціях та рухах протесту неоліберальній глобалізації", тоді як у джерелі йшлося про її протидію.
Антиплагіатори висловили подібні зауваження й щодо докторської дисертації "Публічна дипломатія в умовах глобалізації", яку Трофименко захистив 8 травня 2024-го у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. За висновком аналітиків, обсяг плагіату в роботі становить 33 сторінки, тобто 9% основного тексту. Хоча цей відсоток невеликий, адже загальна кількість сторінок основного тексту склала 373, дослідники виявили в дисертації низку фальсифікацій і так званих "подвійних" запозичень.
Перше джерело плагіату — англійська книга Public Diplomacy of Multilateral Organizations: The Cases of NATO, EU, and ASEAN (2015). Деякі тексти з неї, що супроводжувалися посиланнями, Трофименко переклав українською, прибрав оригінальні джерела та замінив їх посиланнями на власні публікації. Зокрема, він посилався на статті, написані разом із ректором Маріупольського університету Костянтином Балабановим.
Не обійшлося і без російських джерел "запозичень" — стаття Кірьяновой і Мазуріной "Теории глобализации в контексте постклассической парадигмы" (2007), книга Кубишкіной та Цвєтковой "Публичная дипломатия США" (2013), стаття Пєрмяковой "Цифровая дипломатия: направления работы, риски и инструменты" (2012) та навчальний посібник "Дипломатия иностранных государств" під редакцією Татьяни Зоновой (2004). Як зазначалося на сайті, тут він повторював все те ж саме, що і в кандидатській роботі — використовував ці джерела без належного цитування, додаючи вигадані покликання на власні роботи. За словами аналітиків, він також переписав чужу таблицю, яку повністю скопіював з книги Кубишкіной та Цвєтковой, але послався на власну статтю, як на першоджерело.
Нагадаємо, 8 серпня уряд звільнив Михайла Вінницького з посади заступника МОН. За його словами, це рішення було політичним, мовляв, потрібно зберегти курс реформ, який очолює Оксен Лісовий, і який дуже не подобається деяким депутатам, а особливо ректорам — колишнім і теперішнім. 11 вересня якраз на його місце уряд призначив Миколу Трофименка. Він є доктором політичних наук, доцентом, очолює Маріупольський державний університет з 2020-го, а у 2025-му був нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.