Неспроможність виробляти власне знання як головна форма колоніальної залежності

Що якщо визначити одну найшкідливішу рису колоніальної залежності? Мабуть, це неспроможність виробляти знання.

Як виробляється знання? Це, звісно, наука. І природничі дисципліни, і точні, і гуманітаристика. Це університет, який має неприкладні факультети. Це усі форми мистецтва. Це письмо. І це, само собою, філософія.

Із цього виростає урядування і юриспруденція. Дипломатія. Менеджмент. Журналістика.

Якщо в якогось сучасного суспільства немає інститутів виробництва знання, значить воно користується знанням, виробленим в якомусь іншому центрі. Зазвичай в метрополії чи колишній метрополії.

Особливо це стосується гуманітаристики, бо вона має справу з великими концептами, що пояснюють суспільство йому ж самому.

Якщо подивитися на довоєнну Україну під цим кутом, то саме так і було. Бо навіть залишки добре розвинутих за Союзу точних наук були глибоко занедбані. Наші університети, музеї і часописи (які часописи?) досі на тонкому льоду.

Отже реальна деколонізація в нашому випадку – це саме побудова спроможних інститутів вироблення знання.

Оригінал