Нинішній хід війни – наслідок хибних висновків 2022 року

Зараз багато різних, якісних і не дуже якісних спроб зрозуміти, чому ми опинилися там, де опинилися, після того, як РФ розширила масштаби агресії 24 лютого 2022 року.

Відповідь на це питання має багато складових, як личить такому складному суспільно-політичному явищу, як війна. Але, як на мене, у тому числі ми саме в такому стані справ, а не іншому, оскільки не змогли чесно проаналізувати, чому в 2022 році в нас вийшло (а в РФ — ні), і, як наслідок, зробили трохи не ті висновки.

Почну із помилкового висновку — ідеї про те, що, оскільки результат кампанії лютий — жовтень 2022 був на користь України, то, виходить, Україна доволі успішно опанувала таке унікальне мистецтво, як стратегія і стратегічна діяльність. Такий був висновок і всередині країни, і серед партнерів.

І, відповідно, якщо доволі непогано виходило в 2022 році, то буде виходити і далі. Логічно? Логічно!

Хоча, насправді, результат кампанії лютий — жовтень 2022 року був поєднанням унікального збігу низки обставин, ключовими із яких були:

1. помилки нашого противника, котрий намагався робити кратно більше, ніж мав на то сил;

2. низка переваг України, серед яких — низова ініціатива і навчений резерв;

3. підтримка Заходу і використання нових зразків озброєння типу М142/270.

І коли в рівнянні почали мінятися змінні не на нашу користь, то виявилося, що успіх не гарантований автоматично.

Коли РФ знайшла способи системно залучати особовий склад і розробила воєнну стратегію, пропорційну наявним ресурсам, технологіям і тактиці, то виявилося, що РФ — це дуже серйозний противник, а успіхи 2022 року повторити важко.

А стратегія і стратегічна діяльність — це те мистецтво, яке державі, відродженій у 1991 році, іще опановувати й опановувати.

Оригінал