Зробити Gripen українським: чому важливо локалізувати виробництво шведських винищувачів

Обмірковую весь вечір анонс можливої угоди щодо перспективного постачання шведських літаків Saab Gripen як основних винищувачів для Повітряних сил ЗСУ.

Якщо зірки складуться і Європа профінансує цей проєкт, наприклад, з конфіскованих російських активів, то в державних інтересах України прописати в контракті такий пункт, як локалізація виробництва.

За таких обсягів замовлення військової техніки це дуже важлива річ, і тут можна взяти за приклад модель локалізації виробництва Gripen у Бразилії, що є успішним прикладом технологічного трансферу від Saab, який перетворив країну на регіональний хаб для Латинської Америки.

Для України, з урахуванням її авіабудівного потенціалу (заводи "Антонов", "Мотор Січ", ЛДАРЗ тощо), подібний підхід міг би прискорити модернізацію підприємств, знизити залежність від імпорту і політичної ситуації в інших країнах, а також стимулювати економіку.

В Бразилії у 2018 році відкрито фабрику Saab Aeronáutica Montagens, яка виготовляє хвостове оперення, повітряні гальма, кесон крила, задню та носову частини фюзеляжу для Saab JAS 39 Gripen. Також у 2023 році на базі виробництва Embraer була відкрита складальна лінія з обсягами випуску 15 літаків на рік.

Така модель локалізації є необхідним мінімумом, на мою думку. В Україні це теж можливо реалізувати, якщо в найближчі роки буде досягнуто призупинення бойових дій.

Максимальна модель локалізації може включати розроблення українського двигуна, озброєння і програмного забезпечення, щоб не залежати від третіх країн та бажання їхніх політиків дружити з РФ.

В перспективі це може створити 1000+ робочих місць, зменшити еміграцію інженерів і збільшити ВВП.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Україна отримає винищувачі Gripen: чому обрали шведські машини, а не на F-16