Розкриті технічні характеристики сінгапурського бойового дрона DefendTex D155

Сингапурська армія випробувала нове покоління безпілотних систем під час навчань Exercise Wallaby 2025 в Австралії, зокрема важкий дрон, здатний запускати менші апарати безпосередньо у польоті. Ці випробування стали важливим етапом у впровадженні концепцій взаємодії людини й машини та штучного інтелекту в бойових умовах, що визначатимуть майбутнє оборонної стратегії країни.

Центральним елементом стала демонстрація DefendTex D155 — великого безпілотника, який виконує роль «материнського корабля» для запуску кількох Drone 40. Випробування спрямовані на розробку мережевих безпілотних систем, здатних до розвідки, зв’язку й точкових ударів під єдиним управлінням.

DefendTex D155, створений в Австралії, є модульним багатороторним апаратом, що може нести до 13 кг корисного навантаження при максимальній злітній масі 25 кг. Тривалість польоту сягає 90 хвилин, а дальність дії — до 20 км, з можливістю розширення до 60 км. Дрон оснащено процесором Nvidia Jetson, який забезпечує автономну навігацію та елементи штучного інтелекту. У польоті він здатен випускати до десяти Drone 40 — мініатюрних квадрокоптерів, що розгортаються після запуску й можуть нести камери, радіоперешкоди або бойові частини.

Під час навчань перевірялися й інші елементи цифрової архітектури командування. Зокрема, використовувалися вузли зв’язку на базі технології 5G для розширення зони управління та передачі даних. Було протестовано принцип «one-to-many» — керування кількома безпілотниками одночасно — і програмне забезпечення для автономного розпізнавання об'єктів та створення тривимірних карт місцевості у реальному часі. Це дало змогу створити цифровий двійник поля бою, що об'єднує дані від наземних роботів, розвідувальних дронів і систем протидії БпЛА.

На полігоні в Австралії, площа якого у п’ять разів перевищує територію Сінгапуру, цьогоріч зібрали понад 5 000 військових і понад 500 одиниць техніки, зокрема HIMARS, F-16 і AH-64D. У таких умовах армія змогла якісно відпрацювати реальну взаємодію людини з автономними системами.