Рецензія на фільм “Крижаний драйв” / Ice Fall

30 жовтня в кіно стартували покази гостросюжетного трилера/бойовика “Крижаний драйв”, у якому Джоел Кіннаман наважується зайти на священну територію пізньої фільмографії Ліама Нісона. Більш детально про це, а також про те, наскільки, попри суворість місцевих снігів, у кадрі було гаряче і драйвово — розповідаємо в нашому огляді. 

“Крижаний драйв” / Ice Fall

Жанр трилер
Режисер Штефан Рузовіцкі
У ролях Джоел Кіннаман, Кара Джейд Маєрс, Денні Г’юстон, Ґрем Ґрін, Мартін Сенсмеєр, Фріда Ґуставсон
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Група крутих грабіжників на чолі з жорстоким ватажком, що скидається на темношкіру версією Леона кілера, навідується у звичайний ломбард. Але не для того, щоб поцупити жменю коштовностей, залишених нужденними громадянами. Натомість вони обчищають таємний сховок з мішками грошей, щоб потім перевезти награбоване в Богом забуту резервацію десь у Монтані і вже там розділити куш. Горе-злочинці не врахували у своєму геніальному плані не врахували єдине: зазирнути в прогноз погоди. Під час транспортування готівки літак з пілотом потрапляє у потужну бурю, внаслідок чого падає в якесь озеро і на тому історія мала б закінчитися.

Та одного погожого ранку місцевий відлюдник зі скаліченою душею Гарлан, що живе буквально у лісі, натикається на валізку з акуратно вмощеними стосами зелених банкнот та помічає під льодом затонулий літак. Згодом доля зводить його з рейнджеркою та корінною індіанкою Енні, котра було вже береться заарештувати підозрілого безхатька-мільйонера. Однак неочікуваний приїзд косплеєра культового персонажа Жана Рено та його команди, що виявила сигнал раніше встановленого маячка, змушує лісника і поліціянтку утворити малоймовірний союз, щоб дати відсіч безжалісним головорізам.

Австрійський постановник Штефан Рузовіцкі колись зняв драму “Фальшивомонетники” (2006), що розповідала про таємну німецьку операцію “Бернгард” під час Другої світової війни, і в підсумку стрічка отримала “Оскар” як найкращий фільм іноземною мовою. То була пікова точка кар’єри австрійця, адже успіхів такого масштабу він більше не мав.

Від “Крижаного драйву” ще на етапі анонсів віяло вторинністю, невибагливістю, обмеженістю бюджету та святою простотою. Криваві розбірки серед суворих снігів (і обов’язково тонких льодів, якщо такі присутні) — явно не свіже слово у жанрі. Щось подібне ми бачили хоч у “Скелелазі” (1993) зі Сталлоне, хоч у якому-небудь “Брейвені” (2018) з Момоа, хоч у близнюку за назвою “Льодовому дрифті” (2021) з Нісоном. Навіть у самого Рузовіцкі в фільмографії присутній кримінальний трилер “Чорний дрізд” (2012), події якого також відбувалися посеред похмурої зими.

В якийсь момент доходиш висновку, що завзято зафільмовані оператором мальовничі гірські пейзажі виглядають куди захопливіше, ніж власне містечкові з’ясування стосунків. Використання смертоносних капканів стартує на рівні франшизи “Пила”, але зводиться до несподіванок калібру “Том і Джеррі”. Присутність у кадрі племені корінних індіанців, не сприйміть за расизм, виглядає не те що необов’язковою, а направду зайвою, адже вона гальмує і без того кволу оповідь. А трагічний бекграунд головного героя у вигляді померлої дружини аж ніскільки не додає історії змістовної ваги.

Коли стає зрозуміло, що псевдо Леон та його купка некомпетентних йолопів ні на що не здатні, автори вдаються до важкої артилерії в особі звично зловісного Денні Г’юстона. Минулого разу той так хвацько буянив серед безлюдних засніжених халуп ще у далекому 2007-му в “30 днях ночі”. Нині ж він з’являється в сценах, між якими сюжетно проходить пів року, а лиходій ніби й не перевдягався весь цей час — на ньому красуються навіть ті самі окуляри й капелюх. Ну а що ви хотіли, бюджет не гумовий.

Тим часом категорично бойовита панянка у виконанні шведської супермоделі Фріди Ґуставсон (її ви могли бачити у серіалі “Вікінги: Вальгалла”) протикає наскрізь стопу кілком, а на наступний день не має і натяку на кульгавість. В невеличкій ролі засвітився і канадський актор індійського походження Ґрем Ґрін: на жаль, для номінанта на “Оскар” за найкращу роль другого плану в “Тому, що танцює з вовками” (1990) ця робота стала останньою — він помер 1 вересня у віці 73 років. 

Джоел Кіннаман потроху заходить на територію Ліама Нісона і стає завсідником олдскульних трилерів/бойовичків на один раз. Це вже третя поспіль подібна стрічка у фільмографії шведського актора після “Тихої ночі” (2023) Джона Ву та лютневої “Тиші”. Можливо, воно і доречно з огляду на те, що поважний ветеран рік тому оголосив про свій намір повісити бутафорський пістолет на цвях. От тільки “Крижаний драйв” не тягне навіть на статус одноразової невибагливої розваги, настільки тут все прогнозоване і безмежно нудне.