Мистецтво жити у ритмі червоних підборів: Carmen Santillana de la Roquet про силу, сцену і свободу
Мистецтво жити у ритмі червоних підборів: Carmen Santillana de la Roquet про силу, сцену і свободу

Мистецтво жити у ритмі червоних підборів: Carmen Santillana de la Roquet про силу, сцену і свободу

Ми поговорили про червоні підбори як символ сили, про сцену як храм чесності та про мистецтво жити.

— Ваш бренд-символ — червоні підбори (Tacones Rojos). Як народилась ця метафора?

Tacones Rojos з’явилися не як сценічна ідея, а як акт пробудження. Коли я вперше вдягнула їх на репетиції, кожен удар підборів об підлогу був розмовою з землею, з предками, з жінками, які ніколи не дозволяли собі мовчати.

Червоні підбори — символ сили, яку не треба доводити. Вони несуть пристрасть, гідність і певну небезпеку — ту, що завжди живе в справжній свободі. Це не аксесуар — це частина мого серця, що говорить мовою ритму.

— Ваша музика поєднує сарсуелу, аргентинську класику й європейську традицію. Як це народжується?

Іноді все починається з бачення — сцени, руху, енергії. Інколи — з відчуття: фрази у голосі, тембру скрипки чи бандонеона. Музика — це театр емоцій. Форма для мене не рамка, а тіло, через яке звучить дух. Цей мікс — не про стилі, а про пошук істини між ними.

— Ви часто називаєте себе мостом між культурами. Яка з них сьогодні у вас звучить найсильніше?

Я — артистка між культур. Україна — моя глибина, Іспанія — моя сцена, Латинська Америка — моє дихання. В українській культурі я відчуваю коріння і тишу перед звуком, в Іспанії — темперамент і драму, у Латинській Америці — чуттєвість і життя тілом.

Сьогодні найбільше у мені звучить Україна — її сила відродження і прагнення світла після темряви. Але я не можу існувати без латино-іспанського пульсу — у мені живе і болеро, і сарсуела, і українська колискова.

— Коли ви зрозуміли, що сцена — це ваше призначення?

Це не був вибух, а одкровення. Під час однієї постановки я співала сарсуелу й раптом відчула, як дихання зливається з оркестром, а голос — із тишею залу. Я зрозуміла: не граю музику, я живу в ній. Сцена перестала бути місцем, де доводять майстерність, — стала храмом, де правда звучить голосом пристрасті.

— Ваш бренд має впізнавану естетику. Як він живе поза сценою?

Бренд — це не маркетинг, а продовження моєї сутності. Те, що я створюю на сцені, має дихати у кольорах, словах, тиші. Червоні підбори — не просто акцент, а енергія жіночої гідності й пам’яті. Я хочу, щоб глядач впізнавав мене не за формою, а за відчуттям.

— Carmen Santillana de la Roquet звучить як ім’я героїні фільму. Наскільки цей образ реальний?

Вона не маска, а збільшене відображення мене. На сцені я проживаю емоції у чистій формі — без фільтрів буденності. Це не роль, а я в найповнішому вираженні.

— Як змінилось ваше бачення жіночої ролі у мистецтві?

Раніше я була просто співачкою. Тепер — артисткою, що творить власну філософію. Бути жінкою на сцені — це не про прикрасу, а про владу на власних умовах. Я можу формувати культурний дискурс, поєднувати традицію й сучасність, створювати нову естетику і сенси.

— Ваша творчість говорить про жіночу силу. Чи відчуваєте себе голосом покоління?

Сьогодні бути артисткою — це більше, ніж виконувати музику. Можна просто грати, а можна бути голосом свого часу. Я вибираю друге.

— У ваших виступах багато театральності. Як ви працюєте з емоцією?

Є режисерська побудова — ритм, кульмінації, логіка сцени. Але є і момент істини — коли емоція народжується тут і зараз. Я поєдную структуру й інтуїцію — тоді мистецтво стає живим.

— Наступна програма Ritmos del Alma — De Sevilla a la Pampa. Що в ній особливого?

Це подорож від пристрасної Севільї до аргентинської Пампи. Там — фламенко, запах апельсинових садів, душевність танго. Це не концерт, а спектакль, де музика перетворюється на подих континентів.

— Які теми ви хочете дослідити далі?

Мене цікавить синтез культур — як іспанська музика взаємодіє з латиноамериканською, як народні ритми оживають у сучасному контексті. І ще — жіночі історії, але не через драму, а через силу, творення і вплив.

— Як ви бачите свій бренд через п’ять років?

Carmen Santillana de la Roquet стане культурним маяком — брендом, який не слідує трендам, а створює їх. Кожен проєкт буде історією, що залишає емоційний слід. Ми творитимемо міжнародні колаборації й розповідатимемо про свободу через музику.

— Що для вас означає El arte de vivir — мистецтво жити?

Мистецтво жити — це вміння бачити світло навіть у буденності, любити, створювати гармонію і бути собою в кожному моменті. Це і є справжнє мистецтво.

Джерело матеріала
loader
loader