Чому звіт ЄС приємно здивував Україну і роботу над якими помилками ще слід зробити

Висновки Єврокомісії щодо України стали несподівано оптимістичними.

Звіт оцінив дії України найкраще за три роки, відколи ми увійшли у пакет розширення.

Уперше європейські бюрократи не знайшли жодної переговорної глави, де б Україна не мала прогресу у виконанні вступних вимог.

Кількість сфер, за якими Україна демонструє "добрий прогрес", більша, ніж будь-коли досі.

Утім, буде помилкою вважати, що ЄС взагалі уникнув критики та вимог.

Більш докладно про те, що у звіті Єврокомісії про Україну, читайте в аналітиці редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Україну попередили, але не покарали.

Як ЄС оцінив реформи та чого чекає від Києва.

Далі – стислий її виклад.

Цього року Україна поставила "особистий рекорд".

Якщо враховувати економічний критерій та реформу державного управління (вони не є окремими переговорними главами, але мають для ЄС надзвичайне значення), то Україна отримала оцінку "добрий прогрес реформ" за 13 пунктами – а це третина позицій, які оцінює ЄС у діях держави-кандидата.

Але є також кілька нюансів.

Брюссель бачить не тільки прогрес України у боротьбі з корупцією, а й те, що в Україні є ті, хто досі намагається підірвати боротьбу з корупцією.

Згадавши про кримінальне переслідування проти НАБУшників з боку Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань – яке, на думку ЄС, набуло достатньо системного характеру для його відображення у звіті, – Єврокомісія додала, що вона не вважає це питання закритим після скасування липневих законів.

"Надмірний тиск на антикорупційні органи залишається предметом занепокоєння", – йдеться у звіті.

Як же так склалося, що попри це, Україна отримала кращу, ніж багато хто очікував, оцінку?.

Бо крім тиску на НАБУ, за рік відбулося також чимало інших подій, і вони переважили негатив.

Крім того, звіт кількаразово підкреслює, що "незалежність НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури була швидко відновлена після внутрішніх протестів та серйозного занепокоєння з боку міжнародних партнерів".

Крім того, для ЄС важить те, що розслідування НАБУ і САП часто мають реальний результат – тож боротьба з корупцією триває, і не лише на папері.

З інших політично вагомих елементів звіту варто відзначити розділ, що стосується медіасфери.

Єврокомісія встановила крайній термін, до якого збереження "марафону" є можливим.

"Перегляд потреби телемарафону як формату, що фінансується державою, має відбутися щонайпізніше до того, як Україна призупинить воєнний стан", – стверджує звіт, нагадуючи владі, що опитування вже зараз підтверджують падіння довіри до марафону.

Утім, є й інші вимоги, виконання яких Брюссель чекає від Києва.

І їх дійсно багато.

Привертають увагу вимоги звіту в частині правосуддя.

Брюссель поставив крапку у дискусії про те, чи потрібні відбіркові комісії з "міжнародниками".

Так, потрібні, бо це – чітка вимога звіту про розширення.

Щонайменше – стосовно двох комісій, що визначені у блоці щодо правосуддя (який для ЄС має надзвичайну вагу).

А ще у цьому блоці Єврокомісія повторила вимогу про скасування "правок Лозового", про заповнення вакансій у Конституційному суді.

І – родзинка звіту – Україна отримала вимогу про запровадження процедури конкурентного відбору на посаду генпрокурора.

Докладніше – в аналітиці Сергія Сидоренка Україну попередили, але не покарали.

Як ЄС оцінив реформи та чого чекає від Києва.