/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F0d28fadd54c7c986c6b02588cdcc2b6c.jpg)
Роботи рятують життя військовим на полі бою: як Третя штурмова навчає цивільних та військових НРК
НРК – наземні роботизовані комплекси, відносно нова тема в технологічній війні. Це наземні дрони, які можна використовувати для безлічі задач – від евакуації з поля бою до власне бойових завдань. НРК вже виробляються низкою українських виробників, а в бригадах уже створено взводи наземних роботів.
Один із піонерів наземних дронів – Третя штурмова бригада, яка у своїх межах не тільки розвиває використання НРК, а й навчає керувати ними. Зокрема працює Killhouse Academy, в межах якої є школа НРК. Зараз там запускають інженерний курс. Нині діють два треки підготовки операторів: базовий п’ятиденний (переважно для цивільних) і поглиблений двотижневий (для військових). Інженери ж – невіддільна ланка, без якої система не функціонує: наземний дрон потрібно допрацювати під задачу, правильно обслуговувати, забезпечити майстернями та підготовленими фахівцями.
Про використання НРК у війську та навчання керувати наземними роботами 24 Канал поспілкувався з Віктором Павловим, позивний "Старк", засновником Школи НРК, командиром взводу НРК Третьої штурмової бригади Третього армійського корпусу.
Як з'явилася школа НРК Третьої штурмової бригади?
Віктор Павлов розповідає, що у 2023 році команда захопилася НРК – вивчали вироби різних виробників, тестували, потім почали застосовувати й формувати роту.
Паралельно з’явився запит на навчання – як для своїх, так і для підрозділів, які масово приїздили переймати досвід. Постала потреба в рекрутингу під другу роту, батальйони та подальші підрозділи НРК. Ідея школи оформилася влітку 2024-го, команда шукала фінансування, займалася фандрейзингом, отримала підтримку командира Третього армійського корпусу Андрія Білецького, після чого взялася до будівництва. Навчальний процес стартував навесні 2025 року.
Віктор Павлов
позивний "Старк", засновник Школи НРК, командир взводу НРК Третьої штурмової бригади Третього армійського корпусу
Ми дійшли до того, що знання треба передавати далі – і створили місце, де будемо вчити та шукати людей. Уже в кінці 2024 ухвалили рішення, а з січня 2025 року почали будувати школу – навесні відкрили й запустили навчання.
![]()
Віктор Павлов / Фото Льва Шевченка, 24 Канал
Для кого ця школа і навіщо цивільним цей шлях?
Школа відкрита для військових і цивільних. Частина цивільних, відчувши готовність, бере відношення на конкретну посаду (оператор чи інженер), проходить БЗВП і приходить у підрозділ уже зі спеціалізацією. Водночас напрям НРК менш упізнаваний, ніж FPV, тож навчання цивільних – ще й місія з популяризації.
Віктор Павлов
позивний "Старк", засновник Школи НРК, командир взводу НРК Третьої штурмової бригади Третього армійського корпусу
Чим швидше це стане цікавим для командування і суспільства, тим більше життів це врятує. Ми свідомо форсуємо процес – популяризуємо НРК, бо вони вже рятують життя.
Цікаво! Освітня пропозиція складається з базового п'ятиденного курсу (більше для цивільних, але на нього часто приходять і військові, у яких обмаль часу) та двотижневого поглибленого курсу (лише для військових).
Групи виходять змішані, а попит зростає: є й ті, хто "закриває" додаткову компетенцію до БпЛА, готуючись до мобілізації з чіткою спеціалізацією.
![]()
Тренувальний бліндаж / Фото Льва Шевченка, 24 Канал
Хтось приходить за знаннями й скілами, хтось – додати ще одну галочку у сертифікаті,
– пояснює Павлов.
Командир додає, що жодних упереджень чи "вікових обмежень" немає – приходять як хлопці, так і дівчата. За неформальною статистикою чоловіків більше, а середній вік слухачів – близько 30. На думку "Старка", увага молодших часто прикута до БпЛА/FPV напрямів, тож для НРК популяризація особливо важлива.
Попит серед військових і черга на місяці вперед
Для військових напрям особливо привабливий – їхня мотивація вища, а потреба гостріша. За словами Павлова, черга на навчання вишикувалася на сім місяців наперед. Це пояснюється тим, що підрозділи стрімко отримують "штатку", але люди не навчені, засоби пиляться на складах, процеси й технічні деталі потребують відпрацювання. "Ми за те, щоб розвивати екосистему", – резюмує співрозмовник:
Є лавина нових штаток: люди не навчені, засоби стоять на складах – бояться підійти.
У гаражі та на "полігоні" школи / Фото Льва Шевченка, 24 Канал
Павлов каже, що аналогічних шкіл поки мало, але це змінюється – і це добре. Є державні навчальні центри для військових, багато приватних шкіл з безпілотних систем; логічно, що з часом кожна матиме окремий напрям НРК. "Це природний розвиток", – додає він, вітаючи зростання пропозиції.
"Недооцінка – це втрата часу": про роль держави та перші контракти
Командир відверто говорить про наслідки запізнілого розуміння важливості НРК, адже кожен місяць зволікання – це людські життя. Водночас він бачить позитивні зрушення – держава у 2025 році почала контрактувати засоби, підрозділи отримують забезпечення. Для порівняння, у 2024-му НРК здебільшого купували за кошти бригади й волонтерів.
Віктор Павлов
позивний "Старк", засновник Школи НРК, командир взводу НРК Третьої штурмової бригади Третього армійського корпусу
Нещодавня позиція Головнокомандувача, що НРК – важливо і необхідно, – хороший знак. Будь-яка недооцінка – це втрата часу, а в наших реаліях – втрата життів.
Пояснюючи масштабування, засновник школи пропонує просту арифметику: якщо Третя штурмова закриває 40 – 50% усього, що відбувається по НРК, а в Україні умовно 100 бригад, то зроблено лише кілька відсотків від реальної потреби. Потенціал зростання – величезний, а разом із ним – потреба у засобах, людях та перебудові процесів.
Мета це досягти до 80% – ось вам потенціал; далі – велика робота над людьми, засобами й процесами.
"Старк" не оперує "ідеальними 100%", наголошуючи, що потреби змінюються та ростуть. Але прогнозує високий темп розвитку: за рік – до 30% закриття потреб, за два – до 70% принаймні з логістики.
- Інженерна компонента – частково; далі – вогнева;
- Паралельно триває оптимізація у стейкхолдерів: у виробників – свої задачі, у військових – свої;
- Завдання школи – підсвічувати прогалини (штат майстерні, інструменти, посадові інструкції) і допомагати вибудовувати стандарти.
Чергу ж скоротять шляхом розширення викладацького складу – школу вже підсилили новими інструкторами й планують збільшувати групи. Наступний пріоритет – інженерний складник: готувати техніків і майстрів для майстерень у кожному підрозділі НРК. Для цього будують "гараж", інженерні класи, лекторії, роздягальні – усе, що потрібно для практики: від натягування гусені до заміни коліс.
Матеріальна база критично важлива, інакше навчити важко. У кожному підрозділі має бути своя майстерня і свої майстри – їх теж треба вчити спеціалізовано,
– наголошує співрозмовник.
Окремий блок – навчання управлінського складу: від командирів ланок до штабів. Вони мають розуміти, що таке НРК, де засіб дієвий, як інтегрувати його у процеси та логістику. Інакше виникають типові ситуації: "ось тобі дрон – їдь", але зв’язок не працює; або дрон зламався – "ремонтуй", та ніхто не навчив.
"Без управлінського розуміння все зводиться до випадковостей", – пояснює "Старк". За словами Віктора, екосистема НРК – це сукупність зовнішніх і внутрішніх елементів:
- виробники, які виготовляють потрібне у потрібній кількості; держава, що контрактує і дає виробникам прогнозований попит;
- військові підрозділи зі штатами й ресурсами для бою, а не для "пошуку грошей на Starlink";
- управлінці різних відомств, які дроблять бар’єри;
- мережа великих і малих шкіл, що підживлюють систему кадрами.
Щоб усе працювало як годинник, потрібні злагодженість і передбачуваність. Виробники мають розуміти завтрашній попит: сьогодні сказали сто, завтра – десять тисяч,
– підсумовує співрозмовник.
Практика, максимально наближена до бою: ролі, сценарії, симуляції
У школі є класи з симуляторами НРК – тут займаються слухачі курсу. Симулятор розроблено Центром масштабування технологічних рішень при Міноборони. Команда центру, за словами “Старка”, постійно вдосконалює симулятор.
"Старк" показує роботу симулятора / Фото Льва Шевченка, 24 Канал
Статутний порядок імітують так, щоб відчувалася ціна помилки – від розвідки до маневру. Ми виїхали на поле, повільно сунемося, і нам кажуть: не їдь по відкритій – тебе вже засікли,
– пояснює співрозмовник, підсумовуючи один із навчальних виїздів.
У кожному екіпажі ролі розведені – хтось веде наземний дрон, хтось керує повітряним і супроводжує. Тренування – не "іграшкове", а наближене до реальності, тобто інструктори зупиняють небезпечні дії ("не сунься відкритою місцевістю"), моделюють мінування, перешкоди, нічні виходи, втрати зв’язку.
Загалом курси НРК вже пройшли 900 людей, як цивільних, так і військових. Вони формуватимуть нову інженерну та операторську "еліту" НРК – технології, що зробить поле бою більш безлюдним, а отже – збереже життя.

