Тікали від ТЦК і потрапили до СБУ․ Що чекає на учасників Telegram-каналів про роздачу повісток
Тікали від ТЦК і потрапили до СБУ․ Що чекає на учасників Telegram-каналів про роздачу повісток

Тікали від ТЦК і потрапили до СБУ․ Що чекає на учасників Telegram-каналів про роздачу повісток

Ранок понеділка. Ви – чоловік призовного віку без відстрочки. Заварюєте каву, збираєтеся на роботу та відкриваєте Telegram, щоб в улюбленій групі "Погода рідного міста" подивитися, де сьогодні роздають повістки. Додаєте туди кума, іноді самі пишете: "Обережно, біля вокзалу". І не підозрюєте, що боятися варто не ТЦК, а СБУ, яка читає ваші повідомлення та уже зовсім скоро постукає у двері.

Розслідувачі 24 Каналу проаналізували 75 судових вироків щодо користувачів, яких обвинувачували в поширенні даних про місця перебування працівників ТЦК. Ми також взяли коментар в Служби безпеки, здійснили десятки дзвінків і навіть записали кілька розмов із фігурантами відповідних справ.

Чи справді за поширення інформації про ТЦК можна отримати до восьми років ув'язнення? Чому це взагалі вважають злочином? І що не так із законодавством у цій сфері? Далі у матеріалі ми відповімо на усі ці питання, а також розвінчаємо міфи, які могли виникнути у вашій голові.

Міф №1. Ви точно сядете за перешкоджання діяльності ЗСУ

Розпочнімо з того, що це злочин – публікувати в Telegram інформацію про місця, де представники поліції та ТЦК роздають повістки.

І навіть якщо ви не знайдете в Кримінальному кодексі статті, де це прямо прописано, зі судової практики зрозуміло: обвинувачуватимуть за частиною 1 статті 114-1 – "перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань".

Також Служба безпеки України в коментарі 24 Каналу підтвердила, що саме за цією статтею найчастіше кваліфікують поширення даних про представників ТЦК.

Як правило, СБУ кваліфікує факти поширення інформації про місця роздачі повісток і перебування представників ТЦК та СП за статтею 114-1 КК України. Це стосується розповсюдження даних як у Telegram-каналах, так і на інших інтернет-ресурсах.

У відомстві уточнюють, що з початку повномасштабного вторгнення Росії слідчими СБУ здійснюється досудове розслідування у понад 330 кримінальних провадженнях за такими фактами. З них до суду скерували понад 220 обвинувальних актів.

Нерідко разом зі статтею 114-1 у таких справах фігурує частина 2 статті 28 – вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Перешкоджання діяльності військових карається ув'язненням від 5 до 8 років. Так пишеться в Кримінальному кодексі. На практиці ж, як показує наш аналіз вироків, суд здебільшого звільняє обвинувачених від відбування реального покарання та призначає іспитовий строк. Залежно від справи – від 1 до 3 років.

Звісно, нічого приємного в тому, щоб під час іспитового строку регулярно навідуватися до пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання. Але це все одно не співмірно з тим, щоб п'ять років провести у реальній в'язниці.

У вироках часто зазначають пом'якшувальні обставини. Наприклад, людина:

  • уперше притягується до кримінальної відповідальності;
  • має інвалідність ІІІ групи;
  • щиро визнала провину й покаялася;
  • уклала угоду про визнання винуватості;
  • має позитивні характеристики з місця роботи;
  • зробила донат у 1000 гривень на підтримку ЗСУ;
  • має дитину 2020 року народження;
  • активно сприяла слідству.

Щодо телефона як "інструмента злочину" – його зазвичай конфісковують разом із SIM-карткою. Проте шанс не нульовий, що його повернуть: близько 20%.

Навіть якщо одразу не віддають, є можливість вибороти повернення в апеляції. Зокрема, на це розраховує уродженець Сумщини (назвемо його Артем) – один з обвинувачених, із яким ми говорили.

Розраховую забрати телефон, тому подав апеляцію,
– каже чоловік. Він додає, що дізнався про те, що вчинив злочин, о шостій ранку, коли до нього додому прийшли співробітники СБУ.

Із судових рішень зрозуміло, що Артем бореться за свій iPhone 11 Pro Max, який конфіскували в дохід держави.

До речі, серед конфіскованих пристроїв є дуже різні девайси. Найдорожчий – iPhone 15 Pro Max, його власнику також не повернули. Айфони загалом треті за популярністю; на другому місці – різні моделі Samsung; на першому – китайські бренди (Xiaomi, Redmi, Poco, HUAWEI, OPPO).

Щодо Артема, то він – один із небагатьох, кому суд призначив штраф із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу (більш м'яке покарання), а не строк.

І серед проаналізованих нами справ є лише один вирок першої інстанції, що завершився реальним ув'язненням для чоловіка, який публікував інформацію про місця роздачі повісток. Йдеться про рішення від 12 травня 2025 року суду міста Хмільник на Вінниччині.

Однак навіть у цій справі уже за два місяці захист в апеляції домігся, аби чоловіка звільнили від відбування реального покарання.

Міф №2. Ніхто та ніколи не розгадає ваше шифрування

"Четверо йдуть у бік лісу, один із них інвалід із палицею";

"Приблизно десять людей запрошують у круїз";

"Видають квитки в кіно".

Яких лише формулювань не вичитаєш у вироках судів. Але якщо зміст таких повідомлень розуміють учасники Telegram-групи з місцями роздачі повісток, то з імовірністю 99% їх розшифрують і співробітники СБУ.

У разі виявлення ознак протиправної діяльності з використанням Telegram чи інших месенджерів, СБУ вживає комплексні заходи для встановлення зловмисників і притягнення їх до відповідальності у передбаченому законом порядку,
– наголосила Служба безпеки в коментарі нашому виданню.

Маскування виглядає креативно лише на перший погляд. Найпоширеніші формулювання стосуються погоди:

  • "гроза" – це ТЦК;
  • "дощ" – поліція;
  • "сонячно" – нікого немає.

Інколи замість слів ставлять емодзі – хмаринку, краплі чи парасольку. Ще популярні кольори: "зелені" (ТЦК), "сині" (поліція), "чисто" (немає нарядів).

Є й гастрономічна версія – "оливки", "маслини", іноді навіть із підрахунком: "чотири оливки плюс три маслини".

Дехто підходив до цього ще винахідливіше. Наприклад, "запрошують у круїз" означає, що чоловіків "запрошують" до ТЦК, а "видають квитки в кіно" – роздають повістки.

Однак усі ці "шифри" працюють доти, доки чат не потрапляє до слідчих. Бо коли в повідомленні є точна адреса, фото або навіть просто згадка "біля АТБ на Шевченка", жодні хмаринки не рятують – співвідношення часу, геолокації та подій вираховується миттєво.

Щонайголовніше, не треба бути адміністратором групи, щоб опинитися під слідством. Достатньо бути активним учасником, який кілька разів напише локацію або "чисто". Суд оцінює не статус, а дії. І навіть один "дощ" чи дві "грози" згодом можуть стати доказом перешкоджання роботі ТЦК.

Окремо варто зазначити, що зміна месенджера не рятує від відповідальності. У вироку Придніпровського районного суду Черкас йдеться про чоловіка, який, окрім Telegram-групи, мав резервний канал у Signal під назвою "Чисто Че". Там він систематично публікував повідомлення про місця, де ТЦК вручали повістки.

Слідчі не полінувалися підрахувати наслідки діяльності цієї групи: через витік інформації одного дня ТЦК змогло оповістити лише 70 військовозобов'язаних. У рішенні суду прямо сказано, що саме поширення таких даних у Signal допомогло мешканцям Черкас уникнути місць, де вручали повістки.

Міф №3. Спецслужби працюють лише в мегаполісах

Ічня – невеличке містечко в Чернігівській області. До повномасштабного вторгнення там жило близько 10 тисяч людей. З судових рішень ми дізнаємося про існування Telegram-каналу, головною метою якого було допомагати мешканцям міста ухилятися від мобілізації.

Кількість підписників – понад чотири сотні. І з них щонайменше 11 отримали вироки за статтею про перешкоджання діяльності Збройних Сил України.

Ви розумієте, в нас маленьке містечко і група була пару сотень людей. А групи, в яких по 30, 20, 100 тисяч... Усе окей? Або адміністратора одного беруть, або нікого. А в нас 15 осіб судили,
– розповів нам один з обвинувачуваних.

Він також остерігається, що його може прослуховувати Служба безпеки, адже до нього, як і до Артема, також одного дня неочікувано постукали у двері.

Цей епізод засвідчує, що немає місць, куди не дістануться правоохоронці, якщо ви порушуєте законодавство. Серед проаналізованих нами справ були київські, львівські та одеські кейси, але не менше – з невеликих міст, як-от Ічня, Володимир, Канів, Рожище чи Болград.

Варто додати, що серед цих 11 обвинувачених з Ічні – звичайні люди: операторка заправки, безробітний, працівник агрофірми, батьки малих дітей і навіть людина з інвалідністю.

Telegram-група вважалася "для своїх" – туди додавали лише нібито перевірених користувачів, які знали одне одного. Але саме така "закритість" і стала ключовою ознакою організованої злочинної групи, на яку згодом звернули увагу слідчі. Так, до статті про перешкоджання діяльності ЗСУ додалася частина 2 статті 28 – вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Міф №4. Місця роздачі повісток цікавлять лише ухилянтів

Анна (ім'я змінено) – жителька невеликого міста на Миколаївщині, яке до війни налічувало близько 62 тисяч мешканців. Вона приєдналася до місцевої Telegram-групи, у якій користувачі ділилися інформацією про те, де перебувають працівники ТЦК. Ми спробували зрозуміти, що саме її спонукало це робити.

  • Журналіст: Ви погоджуєтеся з тим, що скоїли злочин?
  • Анна: Я ж нічого такого не робила. Там була група, де люди писали, де стоять працівники ТЦК. Я кілька разів відповіла на запитання – чи є вони на мостах, біля магазину. Написала, що стоять або що немає. Один раз скинула фото – і все. Більше нічого такого я не публікувала.
  • Журналіст: А чому вирішили це робити?
  • Анна: Та просто спитали – я відповіла. У тій групі всі писали: хтось бачив біля мостів, хтось біля магазинів. Я проїжджала і написала, що бачила.
  • Журналіст: Але ж вас особисто ніхто не мобілізовував. Ви розуміли, що це може мати наслідки?
  • Анна: Ні, чесно, не думала. Я ж нікого не закликала, ні проти кого не діяла. Просто відповіла на питання.
  • Журналіст: То навіщо це було?
  • Анна: Та я ж кажу – просто спитали, я написала. Я була не одна. Зараз багато хто так робить.

Справжню мотивацію Анни зрозуміти важко. Вона каже, що просто "відповіла на запитання", бо так робили інші. Ми припустили, що її дії могли бути пов'язані з братом, який отримав вирок у схожій справі. Але Анна запевнила, що з ним не спілкується.

Загалом у проаналізованих нами вироках близько 20% обвинувачених – жінки. Чи намагалися вони "захистити" своїх чоловіків або братів; чи ними керувалася особиста неприязність до ТЦК; чи вони хотіли зірвати мобілізацію, аби допомогти ворогу? Вочевидь, це питання, які мають дуже багато варіантів відповідей.

Ще більше дивує вирок Канівського суду на Черкащині. У ньому зазначено, що адміністратором однієї з груп про місця розміщення ТЦК був військовослужбовець. За даними слідства, його діяльність дозволила мешканцям Канева та району уникати вручення повісток: "вдалося оповістити лише 34 військовозобов'язаних".

Військовослужбовець створив групу під назвою "Чат гроза на дорозі", щоб безперервно поширювати інформацію про місця, де представники ТЦК здійснюють вручення повісток,
– йдеться у рішенні суду.

Ми намагалися сконтактувати з чоловіком, аби дізнатися мотивацію його дій. Однак не додзвонилися. Як і в інших схожих справах, вирок – 5 років позбавлення волі, які замінили на трирічний випробувальний термін. Телефон INFINIX SMART 8 – конфісковано.

Разом з тим в Службі безпеки зазначають, що після викриття більшість адміністраторів таких каналів визнають провину і співпрацюють зі слідством:

У багатьох випадках викриті адміністратори визнають свою провину, співпрацюють зі слідством і самостійно видаляють такий деструктивний контент. СБУ систематично надсилає безпосередньо до платформи численні запити щодо блокування каналів, функціонування яких створює загрози державним інтересам України в інформаційній сфері.

Міф №5. Закон – це пластилін у спритних руках

На початку цього року на порталі PRAVO.UA вийшла стаття юрисконсульта NEXEL Юрія Клюса. Він пише про проблеми із застосуванням статті 114-1 Кримінального кодексу, про яку йдеться вище і яка передбачає відповідальність за "перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України".

Юрист пояснює, що ця стаття має формальний склад злочину – тобто людину можна притягнути до відповідальності навіть без доказів, що її дії реально зашкодили армії. На думку Клюса, це дає занадто широкий простір для тлумачень і може призводити до покарання тих, хто не мав злого умислу.

Він також звертає увагу, що ТЦК не є військовими формуваннями в розумінні закону "Про оборону України", бо не беруть участі у бойових діях. Тому притягати до відповідальності за поширення інформації про них за 114-1 – юридично сумнівно. Клюс наголошує, що закон треба тлумачити на користь людини, а не держави, якщо є сумніви.

Фахівець нагадує, що статтю 114-1 ухвалили ще 2014 року, коли йшлося про диверсії, шпигунство та загрози територіальній цілісності. Застосовувати її сьогодні до звичайних користувачів Telegram, які лише поширюють інформацію, він вважає викривленням первинної мети законодавства.

Схожу позицію має й Сергій Стецюк, аспірант Інституту держави й права імені Корецького НАН України. У своєму дослідженні 2024 року він проаналізував усі вироки за статтею 114-1 і дійшов висновку, що переважна більшість справ не про перешкоджання армії, а про ухилення від мобілізації.

За словами Стецюка, суди часто кваліфікують як "перешкоджання" дії, які до цього не мають прямого стосунку: адміністрування Telegram-груп, підробку документів, фіктивні довідки чи навіть блокування машин ТЦК. Він вважає, що сам факт публікації повідомлень у месенджері не є злочином і що суди нерідко "підміняють поняття", застосовуючи статтю не за призначенням.

Міф №6. "Посадки" розв'яжуть проблеми з мобілізацією

Попри все наведене вище, очевидно, що зрив мобілізації під час війни має каратися. Але покарання повинно бути справедливим і чітко визначеним. Закон не може працювати "на відчуттях".

Сьогодні ситуація така: якщо ти кілька разів написав у чаті "чисто біля вокзалу" – отримаєш умовний строк і залишишся без телефона. Якщо створив групу, станеш "організатором". І навіть якщо не мав злого умислу, це нікого не хвилює.

На думку профільних фахівців, проблема в тому, що стаття 114-1 застосовується надто широко. Нею карають навіть за дії, які не мають прямого стосунку до формувань, які не виконують бойові завдання. Це створює ризик, що за звичайну необережність людина опиниться під кримінальною статтею.

Водночас слід акцентувати, що "посадки" (реальні, а не умовні терміни) не розв'язують проблему. Вони не зупиняють нові групи та не зменшують недовіру до системи. Справжній вихід – у довгостроковій роботі держави над довірою до самої мобілізації. ТЦК повинні діяти за законом, а люди мають розуміти, як усе відбувається: які строки служби, коли можлива демобілізація, які права вони мають.

Теги за темою
СБУ Законодавство
Джерело матеріала
loader
loader