/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F7c5f453edc21dc6b686d44cbe89825e7.jpg)
"Вони дуже бояться повторення": як говорити з дітьми різного віку про Голодомор та чого точно не можна робити
Щороку наприкінці листопада українці вшановують День пам'яті жертв Голодоморів. Цьогоріч свічки у памʼять про мільйони загиблих від масового штучного голоду запалять у суботу, 22 листопада. Для українців ця тема є дуже болючою, водночас для дітей вона може бути незрозумілою, страшною або ж посилити їх тривожний стан.
Батьки часто вагаються, як саме говорити з дітьми про такі складні події. Деякі впевнені, що краще не розпочинати розмову взагалі – мовляв, у школі діти самі дізнаються. Однак це є великою помилкою, адже тема дуже делікатна для дітей і саме вдома вони почуваються у безпеці й не боятимуться ставити запитання.
24 Канал ексклюзивно поговорив із педіатринею, дитячою психіатринею Анною Кушнір: вона наголосила, що участь батьків у цій розмові необхідна. Як зробити такі бесіди щирими, делікатними й водночас змістовними, у якому віці та що саме можна розповідати дітям про Голодомор – читайте далі в матеріалі.
У якому віці варто почати першу розмову про Голодомор?
Дитяча психіатриня зауважила, що зараз важливо доносити до дітей різноманітну українську спадщину, зокрема і болючі історичні теми. Адже Голодомор – трагедія народу, про яку дитина має знати.
Водночас ця інформація є дуже чутливою, тому батькам потрібно бути обережними під час спілкування на цю тему з дітьми, щоб їх не травмувати.
5 – 7 років – це той вік, коли ми можемо розпочати розмову. Якщо дитина запитує раніше – варто обійтись без деталей. Якщо ж ваша дитина є надмірно тривожною або чутливою, можна почати розмову трішки пізніше, – зауважила Кушнір.
Звісно, пізніше бесіди на тему Голодоморів проводять у школах, але дитяча психіатриня радить підіймати цю тему насамперед вдома, адже саме дім є безпечним простором для дитини, де вона може рефлексувати.
![]()
Дитяча психіатриня Анна Кушнір розповіла, як і коли говорити з дітьми про Голодомор / Фото надане 24 Каналу
Батьки повинні зрозуміти, що для кожного віку мета розмови є різною.
- Діти раннього шкільного віку. Метою є саме інформування та розвиток співчуття. Батькам не потрібно згадувати історичні деталі, а просто констатувати, що в Україні був складний час, люди не мали що їсти, тому тепер українці це пам'ятають та вшановують пам'ять тих, хто недоїдав.
- Діти близько 10 років. Батьки можуть пояснити, що Голодомор – це штучне знищення українського народу.
- Діти віком від 10 років. Тут у дітей можуть виникати конкретні питання щодо історичного контексту Голодомору, адже з цього віку вони переважно починають вивчення історії України в школах. За словами Кушнір, тут у батьків є два варіанти – або ж підготуватись до розмови та пригадати історію, або бути з дітьми чесними та сказати: "Я не все пам'ятаю, але хотів/ла б все згадати разом з тобою". В такий спосіб з'явиться додаткове заняття, щоб провести більше часу з дітьми, яким це дуже важливо.
Лікарка наголосила, що можна разом з дитиною, незалежно від віку, після розмови запалити свічку як символ або спекти хліб, щоб водночас розповісти про розумне використання їжі.
Що категорично не можна говорити?
Анна Кушнір пояснила, що не потрібно акцентувати на тому, що дитині буде важко зрозуміти через свій вік. Зокрема, це стосується тем пропаганди чи тоталітаризму. Ці теми батьки можуть обговорити вже з підлітками, але не з дітьми, які навчаються у молодшій школі.
Крім того, Кушнір не радить говорити про жахливі деталі, які важко усвідомити навіть дорослим. Будь-яку потенційно делікатну тему варто доносити без подробиць.
Дітям не можна розказувати про страждання чи канібалізм. Також не обов'язково розглядати документальні фото з мертвими людьми, дітьми, – наголосила Кушнір.
До таких заборон можна долучити також розповіді про поїдання тварин, зокрема горобців, а також описи про здуті животи.
Дитяча психіатриня зазначила, що це може бути надмірно, водночас такі деталі не нестимуть жодної важливої інформації про наш народ чи про співчуття. Це деталь, яка лише травмує і не змінить картину розуміння. Батькам краще зосередитись на тому, щоб розповісти про причини Голодомору, скільки людей загинуло і в яких областях країни він був.
Що робити, якщо дитина вже дізналася про факти, які жахають?
Нерідко бувають випадки, коли діти можуть почути про жахливі подробиці Голодомору у зовнішньому середовищі, зокрема в школі чи інтернеті. Тоді вони запитують у батьків, чи це правда.
Дитяча психіатриня наголосила: у будь-якому разі не можна заперечувати реальність, щоб у дітей залишалась довіра до батьків. Якщо ж дорослий обере шлях заперечення усього, з часом діти можуть взагалі заплутатись і сформувати неправильну картину подій.
Якщо ваша дитина все ж дізналась про моторошні деталі подій часів геноциду, варто сказати, що і дорослим від цього дуже сумно та шкода.
Також нормально, коли батьки можуть відчувати певне сум'яття, коли дитина про це запитає. Цілком нормально взяти паузу і сказати: "Я не готова була до цієї розмови, вона і для мене є сумна. Я хочу підготуватись, щоб ми могли спокійно поговорити та щоб я добре тобі все пояснив/ла". Це краще, ніж відмежовуватись чи щось вигадувати, – зауважила психіатриня.
Діти цього бояться: що важливо сказати у розмові?
Однак найголовніше в цьому випадку – акцентувати на хорошому. Варто пояснити, що, попри все, український народ не зламався і вижив як нація, тому зараз усі мають продовжувати боротись заради тих людей, які тоді страждали та загинули. Потрібно наголошувати дітям, що зараз українці повинні й далі триматись разом та цінувати їжу, яку мають на столі.
"Зі своєї практики скажу, що діти в контексті Голодомору чи війни бояться повторення цього. Вони можуть не поділитись цими переживаннями, але внутрішньо хвилюватись. Тут важливо сказати, що зараз повторення Голодомору у таких масштабах неможливе, що зараз інший світ, і розказати про технічні деталі", – сказала Кушнір.
Як можуть реагувати діти під час розмови?
Під час розмови про Голодомор діти можуть виражати різні емоції: сильно засмутитись, плакати, злитись, закритись у собі. Дитяча психіатриня пояснила, що це абсолютно нормальні реакції для дітей.
Тут обов'язково підтримати їх в цих емоціях. Якщо дитина плаче – можете обійняти та сказати, що вам теж сумно і хочеться плакати. Якщо дитина замикається – не треба розкручувати на розмову, варто залишити простір для щирої бесіди та сказати, що ви завжди поруч і готові поговорити, якщо виникнуть питання, – наголосила Кушнір.
В окремих випадках батькам також може здатись, що дитина ніяк не відрефлексувала на розмову. Дитячий психіатр радить за певний час, наприклад через тиждень, ще раз підійти до дитини й запитати, як вона почувається після бесіди.
В умовах війни таку реакцію можна пояснити як форму психологічного захисту. Тут не мовиться про те, що дитина свідомо не хоче говорити про Голодомор, вона лише намагається відмежувати себе від негативу.
"Мені траплялись діти, які спеціально вдавали, що не чують повітряну тривогу. Тобто їм може бути настільки страшно, що вони намагаються показати, що цього немає", – пригадала психіатриня.
Що подивитись та почитати про Голодомор із дітьми?
Дитяча психіатриня зазначила, що розмовляти з дитиною на тему Голодомору варто незадовго до Дня пам'яті. Саме ритуали, які створили українці, зокрема паління свічки, є способом пережиття національної трагедії.
Якщо поговорити про це з дитиною, а потім закріпити цей досвід, щоб комплексно згадати, – це буде фінішем у цій рефлексії, – зауважила Кушнір.
Вона підсумувала, що батьки разом з дітьми після розмови також можуть переглянути мультфільм "Голодний дух" – його варто переглядати з 7 – 8 років. Саме в цьому віці діти вже зможуть зрозуміти основні повідомлення стрічки. Мультфільм можна переглядати кожного року, після чого запитувати у дитини, чи помітила вона нові деталі.
Крім того, дитяча психіатриня радить батькам прочитати разом з дітьми книгу про Голодомор "П'ять колосків" Юлії Смаль. У ній делікатно описані історії реальних дітей, а також присутні ілюстрації, що буде вартим уваги маленьких читачів.

