Що вимагає Трамп від Зеленського і як змінився стиль переговорів з Києвом про "мир"

Понад дев'ять місяців тому, в лютому 2025-го, до Києва приїхав із несподіваним візитом міністр фінансів США Скотт Бессент, який привіз проєкт так званої угоди про надра, яку американці нав’язували Україні.

За декілька тижнів документ кілька разів переписували майже з нуля, у підсумку він вийшов цілком прийнятним і навіть вигідним для обох столиць.

Далі була сварка в Овальному кабінеті, скасування майже підписаного договору і повторення історії – від геть неприйнятних пропозицій до нормального документа, який зрештою підписали і ратифікували.

Зараз повторюється дуже схожа історія.

Але ставки ще вищі, і у гру увійшла Росія.

Про те, що відбувається у цьому процесі, хто його веде та на що може розраховувати Україна, читайте в аналітиці редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка План імені Трампа.

Розповідаємо про "агресивні" мирні переговори США та України.

Далі – стислий її виклад.

Наприкінці минулого тижня, коли в Україні у розпалі був "Міндіч-гейт" і у ньому звучало ім'я секретаря РНБО Рустема Умєрова, інформація про його подорож до США викликала підозри про мотиви цієї поїздки.

Насправді він дійсно прибув на термінові переговори щодо мирного плану.

Саме Умєров став першим українським посадовцем, якого американці ознайомили з текстом свого плану (на відміну від росіян, з якими Стів Віткофф погоджував і доопрацьовував документ ще до того).

Зараз Рустем Умєров заперечує, що він обговорював із представниками США цей план по суті й давав його оцінку – мовляв, він забезпечував лише логістичні, організаційні питання.

Американські джерела, втім, заперечують його слова.

Щонайменше, співрозмовники "ЄП" наполягають, що сторона США сприйняла його оцінку про те, що цей план може слугувати початком дискусії, попри те, що окремі пункти не є прийнятними.

Саме після цього США почали готуватися до переговорів із Зеленським на практиці.

Спершу планувалося, що 28 пунктів Україні передасть Стів Віткофф, який був співавтором плану, але "конкуренцію" за переговори з Україною виграло інше крило команди Трампа.

Як відомо, у середу – поки Зеленський ще був у Туреччині – до Києва прибула делегація, яку очолив один з політичних керівників Пентагону, міністр Сухопутних військ США Деніел Дрісколл.

Дрісколл – це людина віцепрезидента Джей Ді Венса.

Отже, відповідальним за переговори з Україною де-факто став міністр Дрісколл, що представляє інше "крило" Білого дому.

Він є прихильником не того стилю, заснований на шантажі, який намагалися застосувати щодо України раніше.

Від посадовців, долучених до переговорів, доводилося чути, що Дрісколл і його команда висловлюють розуміння того, що це питання – життєво, екзистенційно важливе для України, а тому інтереси України мають бути враховані.

Чи можливо дійти тієї конфігурації, яка буде прийнятною одночасно і для Кремля, і для України (причому і для влади, і для суспільства)?.

Відверто кажучи, наразі таке складно уявити.

Але абсолютно виключати також не можна.

Навіть суто з тих міркувань, що Україна повинна вести переговори навіть тоді, коли не дуже вірить в їхній успіх – бо лише це дозволить уникнути звинувачень у тому, що це "Київ не хоче миру".

І те, що зараз Зеленський погоджується на діалог попри неприйнятні положення – це правильна стратегія.

Давайте щиро: для Трампа доля України не має значення.

Головна мета полягає у тому, щоб здобути Нобелівську премію миру, але за доведення до капітуляції "нобелівку" не дають.

І це дає вагомі козирі українській стороні.

Дає можливість наполягати на червоних лініях, без дотримання яких Україна не прийме угоду.

Пошук балансу, за якого ці лінії будуть виправданими і для нас самих, і в очах партнерів, є найбільшим викликом цього процесу.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка План імені Трампа.

Розповідаємо про "агресивні" мирні переговори США та України.