Людина, що живе на Місяці: чий образ бачать деякі люди на поверхні супутника Землі

Не секрет, що люди люблять шукати образи в інших речах, наприклад: каміння, будинки та свічки несподівано стають обличчями. Тисячі років тому сузір'я пов'язували міфи й легенди з далекими та часом не пов'язаними між собою зірками. Одним із прикладів небесної парейдолії — сприйняття закономірності у випадковому розташуванні предметів — є те, що в західних країнах називають "Людиною на Місяці". Однак, за словами вчених, далеко не всі люди бачать одне й те саме, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Людина на Місяці

Наприклад, на деяких фото, де Місяць перебуває низько над горизонтом, завдяки серпанку і рідкісним хмарам можна розгледіти деталі, що нагадують обличчя людини. Якщо придивитися, можна розгледіти очі, яскраве перенісся, що закінчується темнішими ніздрями, і рот, злегка зміщений від центру.

Зазначимо, що це "людське обличчя" на Місяці закріпилося в масовій культурі в науково-фантастичному фільмі 1902 року "Подорож на Місяць". Раніше саме "обличчя на Місяці" пов'язували з божествами та релігійними діячами, а деякі юдейські перекази вважають його зображенням Якова. Водночас Данте використав середньовічну християнську ідею про те, що це Каїн, проклятий вічно обертатися навколо Землі. При цьому для скандинавів "обличчя на Місяці" — це сам Мані, уособлення Місяця, що тікає від Великого Вовка Хаті.

За словами дослідників, трактування обличчя на Місяці — популярний, але не єдиний парейдолічний приклад. Наприклад, у китайській міфології богиня Чан'е опиняється на Місяці, і її супроводжує Юй Ту, місячний кролик. Ба більше, багато традицій із найрізноманітніших куточків світу також пов'язують із "Людиною на Місяці" дроворубів, дерева, жердини та людську фігуру.

Що насправді таке "Людина на Місяці"?

За словами вчених, образ, який часом можна помітити на поверхні Місяця — це темні моря, місячні моря. Насправді вони не є морями, а являють собою рівнини, що утворилися з лави, яка покриває старі кратери.

Водночас світліші області Місяця відомі як височини або тераси. Вони, як відомо, є вулканічними породами й утворилися раніше морів, коли супутник Землі ще був покритий глобальним магматичним океаном. Цікаво, що височини мають інший склад, що й зумовлює кольорову неоднорідність.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що вчені роздрукували місячні зразки через 50 років і зробили відкриття.

Раніше Фокус писав про те, що вчені отримали докази з космосу.