Сонячна система рухається швидше, ніж дозволяє модель Всесвіту - дослідження

Нові аналізи радіогалактик показали, що швидкість руху Сонячної системи значно перевищує теоретичні межі, ставлячи під сумнів фундаментальні моделі Всесвіту.

Про це пише видання Earth.

Нове дослідження німецьких астрофізиків виявило, що Сонячна система рухається крізь Всесвіт значно швидше, ніж дозволяють пояснити сучасні космологічні моделі. Команда під керівництвом Лукаса Беме з Білефельдського університету проаналізувала великі радіоогляди галактик і дійшла висновку, що космічний «диполь» — асиметрія в кількості радіоджерел на небі — у 3,7 раза більший за очікування. Така розбіжність суперечить прогнозам стандартної моделі ΛCDM та ставить під сумнів уявлення про рівномірність великомасштабної будови Всесвіту.

У космології головним орієнтиром для вимірювання нашого руху є космічний мікрохвильовий фон (КМФ) — слабке випромінювання, що залишилося від раннього Всесвіту. Саме він визначає напрям і швидкість руху Сонячної системи, яка становить приблизно 1,33 млн км/год. Якщо Всесвіт у великих масштабах однорідний, то розподіл галактик на небі повинен узгоджуватися з диполем КМФ і за напрямом, і за силою.

Проте результати Беме показують іншу картину: напрям збігається майже точно, але сила ефекту виявляється надмірною й має статистичну значущість 5,4 σ — рівень, який зазвичай вважається дуже надійним.

Для дослідження науковці використали одні з наймасштабніших доступних радіокаталогів: LoTSS DR2 від телескопа LOFAR, австралійський ASKAP та американський Very Large Array. Разом вони охоплюють майже все небо й містять мільйони джерел, що дозволяє з великою точністю вимірювати найменші асиметрії.

Однак простого підрахунку галактик недостатньо: багато радіогалактик складаються з кількох яскравих компонент, і це створює надлишкові статистичні флуктуації. Щоб уникнути спотворень, команда застосувала негативний біноміальний розподіл, який коректно враховує надрозсіювання, а також байєсівський алгоритм для оцінки сили й напряму диполя з урахуванням нерівномірної чутливості оглядів.

Нове дослідження не є поодиноким. Ще у 2023 році аналіз каталогів NVSS та RACS показав диполь у три рази сильніший за передбачення, а інші роботи, що поєднували дані КМФ з інфрачервоними та радіоспостереженнями, також виявили суттєві розбіжності. Така узгодженість між різними методами свідчить: це навряд чи випадкова помилка.

Існує декілька можливих пояснень. Одне з них — у нашій близькій космічній околиці може бути велике скупчення радіогучних галактик, яке створює локальну асиметрію. Але така структура виглядала б надто незвичною для моделі ΛCDM.

Інше пояснення — можливі систематичні похибки радіооглядів: навіть малі помилки у флюксах, формі променя чи калібруванні телескопів можуть породжувати штучні сигнали. Проте рівень статистичної значущості та повторюваність результатів у різних дослідженнях роблять це пояснення дедалі менш вірогідним.

Очікується, що ситуацію прояснять наступні великі огляди LOFAR, ASKAP та робота майбутнього гігантського радіомасиву Square Kilometre Array. Якщо аномалія не зникне після покращення чутливості та контролю систематик, космологам доведеться або переглядати космологічний принцип, або враховувати нові невідомі чинники, що впливають на розподіл матерії у Всесвіті.

Кірстен Данст / © Getty Images Блиск і стиль: пряжки на взутті знову повертаються у моду / © Getty Images Дональд Трамп / © Associated Press Яке свято 23 листопада 2025 року / © ТСН