Учені вперше з'ясували, як саме зірки-вампіри харчуються своїми жертвами

Учені за допомогою космічного телескопа IXPE змогли провести детальне дослідження раніше недоступної високоенергетичної області, що оточує білий карлик. Це так звані мертві зірки, що виникають після смерті зірок, схожих на Сонце. Астрономи провели ретельне дослідження білого карлика в системі EX Гідра, яка розташована на відстані 200 світлових років від Землі. Дослідження опубліковано в журналі The Astrophysical Journal, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Зоряна система EX Гідра належить до класу проміжних полярних зірок. Система складається з білого карлика і його зірки-компаньйона, у якої білий карлик забирає речовину.

Учені вперше виявили величезний потік гарячої зоряної речовини, який тягнеться від зірки-жертви до білого карлика. Розмір цього потоку оцінюється в 3200 км. При цьому зірка-компаньйон перебуває на дуже близькій орбіті навколо білого карлика і робить повний оберт всього за 98 хвилин. Речовина із зірки-компаньйона падає на поверхню білого карлика. За словами вчених, розмір потоку зоряної речовини приблизно в 2 рази менший від самого білого карлика і набагато більший, ніж припускали теорії.

Астрономи виявили, що від поверхні білого карлика відбивається інтенсивне рентгенівське випромінювання, яке розсіюється в космосі набагато більше, ніж передбачалося. При цьому сам факт того, що рентгенівське випромінювання від потоку речовини сусідньої зірки відбивається від білого карлика ще ніколи не спостерігався, хоча в теорії так і має бути.

Проміжні полярні зірки отримали свою назву через різну силу магнітних полів білих карликів. Коли магнітне поле особливо сильне, ці мертві зірки притягують речовину своїх компаньйонів, яка потім тече до полюсів білих карликів. Але, коли магнітне поле білих карликів слабке, відірвана від сусідньої зірки речовина утворює навколо білих карликів акреційні диски. З них вкрадена зоряна речовина поступово надходить на поверхню білих карликів.

Ситуація складніша у білих карликів із магнітними полями середньої сили. Астрономи передбачили, що в таких системах акреційний диск все ж таки має формуватися, але він притягуватиметься до полюсів білих карликів. Магнітні поля в цих системах повинні потім піднімати цю речовину, створюючи фонтан зоряної речовини, який обрушується на магнітні полюси білих карликів зі швидкістю в мільйони кілометрів на годину.

Астрономи передбачили, що падаючий потік речовини має врізатися в речовину, яка продовжує падати, раніше підняту магнітними полями, створюючи стовпи турбулентного газу, температура якого може сягати мільйонів градусів Цельсія, випускаючи при цьому рентгенівське випромінювання.

Усі ці передбачення астрономи змогли підтвердити. Таким чином було отримано цінну інформацію про фізику взаємодії між білими карликами та їхніми зірками-жертвами.

Як уже писав Фокус, астрономи виявили наймасивніші зірки у Всесвіті, яких ще не бачили. У ранньому Всесвіті могли існувати надмасивні зірки, маса яких у 1000 -10 000 разів більша за масу Сонця. Астрономи знайшли доказ цього в далекій галактиці.

Також Фокус писав про те, що астрономи з'ясували, звідки в нашій галактиці з'явилося величезне "Діамантове кільце".