Пам'яті старшого лейтенанта поліції Сергія Голованьова

Прикрив собою боєкомплект – врятував життя побратимів

Сергій народився 20 червня 1996 року в селі Ясени на Сумщині. У дитинстві любив читати, особливо історичні книжки, рибалити, грати з друзями. У шкільні роки найбільше цікавився фізикою, історією та фізкультурою, а згодом захопився футболом. Захоплення переросло у заняття у футбольному центрі «Барса». А ще юнак писав пісні, брав участь у художній самодіяльності. 

Фото: Садівська громада

Після закінчення школи у 2013 році Сергій вступив у Харківський національний університет внутрішніх справ, навчався за спеціальністю «Правознавство». У 2017 році почав працювати в Сумах старшим слідчим, мав звання старшого лейтенанта.  

Фото з сімейного архіву

«Він був люблячим батьком. Не втрачав жодної можливості провести час із сім'єю. Мій Сергій – людина-приклад, яка навчила радіти життю, навіть маленьким дрібницям. Завжди позитивний, усміхнений, готовий підняти настрій іншим. Дуже любив співати пісні за будь-яких обставин. У серці і в душі у нього завжди лунала музика. Неначе підтримка на майбутнє у пам'яті закарбувалося його: "Я завжди за тебе, я завжди з тобою". Він показав, як-то любити, яка має бути любов – чоловіка, батька, сина, брата, друга», - згадує дружина Яна.

Фото з сімейного архіву

За її словами, Сергій цікавився всім: «Усі, хто його знав, згадують, що він був душею компанії. Завжди з усмішкою, з жартом на вустах, умів підтримати в будь-якій ситуації, часто повторював: "Все буде добре, не хвилюйтесь"». 

З березня 2022 року Сергій став на захист держави. Спершу служив у підрозділі «Сова», який відповідав за чергування на блокпостах у межах Сум, охорону державних установ та оформлення перших полонених росіян. «Вони вже почали відступати, ми почали полонених брати, а як правильно їх оформити юридично? Вони стояли на блокпостах: в Сироватці, Піщаному і оформляли перших полонених», – розподає батько захисника, пан Валерій.

Однак Сергій вважав, що недостатньо робить для Перемоги, і вирішив піти на передову. 4 квітня 2023 року офіцер подав рапорт і приєднався до Департаменту поліції особливого призначення – штурмового полку «Сафарі», що входить до об’єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють».  

Фото: Садівська громада

«Сперечатися з ним було неможливо. Якщо він прийняв рішення – ми його можемо підтримати й бути з ним. І ми просто його підтримували», – ділиться мама Сергія, пані Віта. «Він казав, що йому соромно дивитися в дзеркало, якщо залишиться осторонь. Говорив: "А що скаже донечка, коли виросте й запитає: де був тато, коли була війна?" - згадує дружина. 

Разом з побратимами Сергій воював поблизу Торецька і Часового Яру.

В день свого 28-річчя, 20 червня 2024 року, Сергій Голованьов загинув під час бойового завдання у Часовому Яру. За словами побратимів, він прикрив собою боєкомплекти від ворожого ударного безпілотника, коли бійці перебували у підвалі, та ціною власного життя врятував усіх. 

«Він народився 20 червня об 11:00, а о 13:00, теж 20 червня, загинув. Тут його всі вітають, ми приймаємо вітання, а він не виходить на зв'язок. І потім нам на другий день кажуть, що він зник безвісти», – говорить мама захисника. Кілька днів сім'я мала надію, що Сергій вижив, але дива не сталося... 

Фото: Нацполіція

25 червня воїна поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища в Сумах. Посмертно офіцера нагородили орденом «За мужність» III ступеня, медаллю «За оборону України» та нагрудним знаком «Комбатський хрест». У Сергія залишилися донька, дружина та батьки.

Командування полку «Сафарі» оформило подання щодо присвоєння Сергію Голованьову звання Героя України. Відповідну петицію створила й дружина. «Я досі не вірю, що його немає. Увесь час чекаю, коли відчиняться двері й Сергій знову скаже: "Мої любі, я вже вдома"», – говорить Яна.  

У липні 2025 року Сергію Голованьову присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми». 

Вічна шана Герою! 

Перше фото з сімейного архіву