На 10 000 років раніше, ніж вважалося: коли насправді люди вперше прибули до Австралії

Недавні геномні дослідження показали, що корінні народи регіону можуть простежити свій родовід лише до 50 000 років тому. Однак не всі вчені згодні з цим сценарієм, який також відомий як "коротка хронологія" заселення Сухула — стародавнього континенту, що включав Австралію, Тасманію і Нову Гвінею. Основна заковика полягає в тому, що в регіоні існують деякі археологічні відкриття, що датуються більш раннім періодом, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За словами професора Мартіна Річардса з Університету Хаддерсфілда, єдиний можливий варіант пояснення цієї нестиковки — якщо стародавні реліквії були залишені групою людей, які просто зникли, не залишивши нащадків. Таким чином, передбачається, що всі ці ранні археологічні пам'ятки віком від 50 000 до 60 000 років належать до людей, яких знищила інша хвиля людей, які прийшли.

Але, з огляду на відстань між Африкою і Сахулом, розумно припустити, що тільки дуже добре сформована й успішна популяція могла подолати таку відстань, що ускладнює можливість того, що ці мігранти могли так легко зникнути після прибуття в Океанію. У новому дослідженні вчені зосередилися на те, щоб з'ясувати, що ж сталося насправді.

Для цього професор Річардс із колегами проаналізували 2456 мітохондріальних геномів із цього регіону, охопивши весь спектр розмаїття корінних народів Австралії, Нової Гвінеї та Океанії. Це дало змогу вченим побудувати еволюційне древо, яке можна простежити аж до інших популяцій Південно-Східної Азії та, зрештою, до Африки.

Результати вказують на те, що найдавніші предки цих аборигенських громад залишили Африку після "ядерної зими", спричиненої виверженням вулкана Тоба на Суматрі близько 74 000 років тому, і досягли Сахула приблизно 60 000 років тому. Для порівняння, це на 10 000 раніше, ніж вважалося раніше.

За словами професора Річардса, на відміну від попередніх досліджень цей сценарій відображає так звану "довгу хронологію" заселення Сахула. Ба більше, вчені вважають, що з погляду археологічних і викопних даних, нові результати узгоджуються значно краще, ніж попередній сценарій.

Ба більше, вивчивши поширення різних генетичних груп — або гаплогрупп — по всій Океанії, автори дослідження змогли виокремити два окремі шляхи, якими ці ранні поселенці досягли Сахула зі Сундаланда, що охоплює більшу частину Південно-Східної Азії.

Результати вказують на те, що деякі групи були обмежені лише північчю, тоді як інші — півднем. Ті, що обмежені півднем, як правило, пов'язані з материковою частиною Південно-Східної Азії та Індією. Водночас жодна з галогрупп не має предкового зв'язку з Філіппінами. Усе це вказує на два шляхи міграції:

• один вийшов із материкової частини Південно-Східної Азії та поширився вздовж узбережжя Австралії;
• інший прийшов у Нову Гвінею.

За словами авторів дослідження, обидва шляхи ведуть у Південну Азію і, в кінцевому підсумку, у Східну Африку, близько 75 000 років тому.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що знайдено загублений континент, де ще 70 000 років тому процвітало життя.

Раніше Фокус писав про те, що існує ще один шлях, яким стародавні люди прибули до Австралії.