Американські розробники представили далекобійні крилаті ракети AGM-158B стандарту НАТО

Державний департамент США схвалив потенційний продаж Італії 100 крилатих ракет AGM-158B/B-2 JASSM-ER (Joint Air-to-Surface Standoff Missile — Extended Range) на суму до $ 301 млн. Це рішення фактично надає італійським ВПС можливість завдавати далекобійних високоточних ударів на відстані до 1 000 км, що суттєво посилює потенціал країни у складі НАТО.

Пакет постачання передбачає не лише ракети, а й шифрувальні пристрої KGV-135A, системи тестування, запчастини, програмне забезпечення, документацію та технічну підтримку. Головним підрядником виступить компанія Lockheed Martin (Орландо, штат Флорида).

Ракети JASSM-ER — це малопомітні крилаті боєприпаси з великою дальністю, призначені для прориву сучасних систем ППО та ураження укріплених стратегічних цілей без необхідності входити в зону дії ворожих засобів ППО. Їх планують інтегрувати передусім із винищувачами F-35A та F-35B, які поступово замінюють застарілі Tornado з ракетами Storm Shadow. У перспективі розглядається можливість встановлення JASSM-ER і на Eurofighter Typhoon.

Завдяки цьому Італія переходить від обмеженої тактичної авіації до мережево-орієнтованої системи далекобійних ударів, здатної діяти в умовах насиченої протиповітряної оборони, взаємодіяти з розвідмережами НАТО та завдавати ударів по командних центрах і військовій інфраструктурі потенційного противника на значній глибині. У стратегічному плані це зміцнює південний фланг Альянсу та створює для Риму політичний інструмент стримування «нижче ядерного порогу», але вище звичайних засобів авіаційного впливу.

Водночас, як зазначають аналітики, продаж JASSM-ER поглиблює залежність Європи від американських ударних технологій, навіть попри прагнення до «стратегічної автономії». Однак Рим отримує доступ до постійно вдосконалюваної системи, що забезпечує довгострокову модернізацію, оновлення програмного забезпечення та сумісність із силами США й союзників. Експерти вважають, що це рішення піднімає Італію на новий рівень у структурі НАТО — від регіонального гравця до ключового елементу європейської «глибокої ударної ланки».